Екологія курорту в небезпеці

Екологічну ситуацію в одному з кращих міст-курортів країни Кисловодську фахівці оцінюють як "напружену".

Таку сміливу заяву засноване на результатах проведених досліджень забруднення атмосфери, грунту, грунтових вод, річок і мінеральних джерел.

Наука і життя // Ілюстрації

<

>

Автори дослідження, фахівці ТОВ «Нарзан-гідроресурси» (м Кисловодськ) відзначають високий рівень захворюваності жителів міста, який у 2010 році поступився за цим показником в Ставропольському краї лише Невинномиськ - місту, відомому своєю хімічною промисловістю.

Кисловодськ, який славиться не лише своєю цілющою водою, кліматом, але і чистотою повітря, в останні роки сильно здав, як курорт для лікування органів дихання - атмосферне повітря в ньому, як показали дослідження, забруднений оксидами вуглецю, азоту, сірки, органічними сполуками ( в тому числі таким небезпечним з'єднанням, як бензапірен), важкими металами.

Кисловодськ, який славиться не лише своєю цілющою водою, кліматом, але і чистотою повітря, в останні роки сильно здав, як курорт для лікування органів дихання - атмосферне повітря в ньому, як показали дослідження, забруднений оксидами вуглецю, азоту, сірки, органічними сполуками ( в тому числі таким небезпечним з'єднанням, як бензапірен), важкими металами

На минулому в кінці вересня Національному науковому форумі «Техногенні процеси в гідролітосфере» (НАРЗАН-2011) інженер-гідрогеолог Ірина Помеляйко повідомила, що в 2008 р на кожен квадратний кілометр міста було викинуто 235,2 т забруднюючих речовин (у 1999 р - 54,7 т), причому 96% валових викидів в атмосферу припадає на автотранспорт. Колись в'їзд в місто автотранспорту був обмежений, а іногородні автомобілі і зовсім в місто не допускалися. Тепер на обліку в ГИБДД Кисловодська перебуває близько 35 тисяч одиниць автотранспорту, до яких щодня додається 2 тис. Іногородніх авто. Більшість з них не відповідає жодним екологічним стандартам. Вносять свою лепту в забруднення атмосфери і 18 промислових підприємств і підприємств енергетики міста, викиди яких надходять в атмосферу практично без очищення.

Як ні парадоксально, позитивні кліматичні особливості міста (практично повна відсутність вітрів, приземні інверсії температури) через його розташування в улоговині в оточенні гірських хребтів укупі з сучасної хаотичною забудовою сприяють забрудненню його атмосферного повітря, ґрунту, поверхневих і підземних вод.

Грунт відмінно депонує забруднення, її елементний склад відбивається на хімічному складі рослин, які стають основним джерелом надходження важких металів в організм людини і тварин. За даними ВАТ «Гипрогор» на локальних ділянках грунтів Кисловодська (в основному в промисловій зоні) вміст важких металів в грунті у багато разів перевищує гранично-допустимі концентрації. В інших місцях стан грунтів оцінено як помірно небезпечна.

Зіставлення даних по мікробіологічних забрудненнях грунту в період з 2005 по 2009 роки виявило, що грунту Кисловодська - самі забруднені на Кавминводах і в середньому перевершують крайової рівень в 4 рази. Небезпечна мікробіологічна ситуація в місті-курорті багато в чому зобов'язана відсутності каналізації на 40% території Кисловодська. Як наслідок, - практично всі поверхневі джерела мінеральних вод курорту забруднені небезпечними бактеріями і тому використовуються лише для зовнішнього застосування (бальнеолікування), та й то після додавання в них бактерицидного сульфату срібла (подібна проблема характерна і для інших мінеральних кавказьких вод, зокрема для Єсентуки ). Як питної використовується лише мінеральна вода, видобута з глибоких свердловин. Але і тут небезпека зараження - не фантастика. Адже всі основні свердловини курорту розташовані в центрі міста - в самій нижній частині улоговини, що істотно підвищує ризик бактеріального забруднення. Чисті гірські річки, що живлять місто, на виході з нього збагачуються тими ж забруднювачами, що і грунт: важкими металами, нафтопродуктами, сульфатами, нітритами і нітратами, фосфатами. Автори дослідження виносять вирок: на гирлі деяких річок (зокрема, річки Біла) вода не придатна для рибогосподарського і культурно-побутового призначення. Попросту кажучи, в них не можна ні рибу ловити, ні скупатися.