Фармацевтична незалежність України

1. Чи втримається держава в десятці світових лідерів? Фармацевтична галузь України - одна з найбільш...
2. В експортному портфоліо - 54 країни
3. Закупівельні «успіхи» міжнародних структур

Чи втримається держава в десятці світових лідерів?

Фармацевтична галузь України - одна з найбільш капіталомістких галузей, один з найпотужніших китів, що утримують державну економіку.

Фарма не вимагає від держави ні пільг, ні преференцій, але відкриває нові підприємства, створює робочі місця, є стабільною платформою для наукового розвитку і дослідницької діяльності, забезпечує потреби охорони здоров'я. З постачання громадян ліками власного виробництва Україна входить в десятку світових лідерів.

Взятий курс на європейський ринок, перехід на європейські стандарти і якість ніяк не означають, що з уряду зняті обов'язки по підтримці вітчизняного виробника, нарощування його внутрішнього і експортного потенціалу. На жаль, в нинішній політиці МОЗ все помітніше ознаки здачі національних інтересів, посилення залежності від зовнішнього капіталу та зарубіжних структур, що вже відбивається на такій чутливій сфері, як охорона здоров'я, на пацієнтах. Але вітчизняний виробник здаватися, на щастя, не має наміру.

17 травня цього року на фармацевтичному підприємстві України - одеському заводі «ІнтерХім» був введений в експлуатацію найбільший лабораторно-виробничий комплекс. В урочистій церемонії відкриття взяли участь прем'єр-міністр Володимир Гройсман, і. о. міністра охорони здоров'я Віктор Шафранський, губернатор Одеської обл. Міхеїл Саакашвілі.

За словами гендиректора «ІнтерХіма» Анатолія Редера, реалізація даного проекту, наймасштабнішого в історії компанії, велася протягом більш ніж трьох років, обсяг інвестицій перевищив 40 млн. Євро, і в результаті під дахом

8-поверхової будівлі розмістилися виробничі потужності, лабораторії контролю якості та складські приміщення, обладнані за останнім стандартам європейської фармацевтичної практики. Відтепер завод націлений на чотириразове збільшення обсягів виробництва і істотне розширення асортименту лікарських форм.

На проведеному на цьому підприємстві нараді державних керівників з представниками фармацевтичної промисловості та бізнесу глава уряду заявив, що розвиток внутрішнього виробництва лікарських засобів вкрай важливо для країни. За словами прем'єр-міністра, саме вітчизняні фармпідприємства здатні здійснити животрепетну завдання, забезпечуючи випуск препаратів високої якості за об'єктивно невисокими цінами. Тому уряд буде усувати перешкоди, що знижують конкурентні можливості вітчизняних виробників, і лобіювати українську продукцію на міжнародних ринках.

«Ми зробимо все, що від нас залежить, щоб зняти всі бар'єри, які гальмують розвиток власного виробництва медичних препаратів, і створити умови для здорової конкуренції на ринку лікарських засобів», - підкреслив Володимир Гройсман.

Які ж бар'єри найбільш проблемні для вітчизняної фарми? Який потенціал її розвитку в нашій країні і на зовнішніх ринках? Про це ми поговорили з президентом Асоціації виробників ліків України Петром Багрієм, який виступив одним з ініціаторів першого діалогу між Кабміном Гройсмана та провідними представниками фармсектора України.

Петро Багрій

Асоціація була створена в 2010 році з метою інтеграції зусиль провідних вітчизняних фармацевтичних виробників для вдосконалення фармацевтичного ринку України і для забезпечення українців ефективними і якісними лікарськими засобами. Підприємствами-членами асоціації є ТДВ «ІнтерХім», ВАТ «Фармак», ЗАТ НВЦ «Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод», ТОВ «Юрія-Фарм», ТОВ «Кусум Фарм» і ін.

Саме ця асоціація ініціювала та реалізовувала проект по європейській стандартизації українських фармацевтичних виробництв, впровадження системи належної практики GMP (Good Manufacturing Practice for Medicinal Products, «Правила виробництва лікарських засобів») на вітчизняних підприємствах. Система GMP впроваджена в Україні з січня 2012-го, і ось вже 4 роки вітчизняна фарма працює за нормативами і стандартами, прописаним у всій Європі, перебуваючи в цьому сенсі на рівних з такими важкоатлетами міжнародної фарми, як «Байєр» або «Пфайзер».

Українська фарма випереджає німецьку

- Ринок ліків і медикаментів - один з найбільш капіталомістких, - каже Петро Багрій. - У докризові часи, до 2012 року Україна поглинала лікарських препаратів на суму понад 4 млрд. Дол. Сьогодні скоротила споживання до 2 млрд .: 44% - вітчизняні ліки, 56% - імпортні. Т. е. Понад мільярд доларів ми витрачаємо на придбання імпортних ліків. Якщо брати в упаковках, то мова йде про 73% вітчизняних і 27% імпортних препаратів (імпортна продукція, як відомо, дорога).

Ці показники дозволяють віднести Україну до 10 лідируючим країнам світу по забезпеченості власними препаратами. Наприклад, Німеччина не має такого розвиненого виробництва власної фарми.

- Чи реально збільшити частку вітчизняної фармпродукції на ринку? Чи варто її нарощувати?

- Якщо держава вважає своїм головним завданням у галузі охорони здоров'я турботу про пацієнтів, то це і повинно бути його найпершим стратегічною метою. Наведу такі дані без вказівки конкретних ліків: місяць лікування гострого коронарного синдрому європейським генериків обходиться в 4,6 тис. Грн., Вітчизняним - в 2,7 тис. Грн., Цукрового діабету 2-го типу імпортним ліками - 424, вітчизняним - 148 грн., артеріальної гіпертонії - 200 і 47 грн. відповідно. Я говорю про засоби, що складаються з одного і того ж діючої речовини, з однієї і тієї ж молекули, про препаратах одного і того ж якості. Отже, найчастіше вартість лікарських засобів вітчизняного виробництва в кілька разів нижче зарубіжних аналогів, і це дозволяє отримувати якісне лікування більшій кількості пацієнтів.

Варто нагадати, що починаючи з 2012 р наші фармпідприємства працюють за європейським стандартом GMP. На заводах виконуються абсолютно ті ж вимоги до закупівлі і транспортування сировини, технологічних процесів виробництва, до виробничих приміщень, як і в будь-якій європейській компанії.

- Український пацієнт переконаний: західні препарати краще і якісніше. Він помиляється?

- Це поширена думка склалося в результаті маркетингової боротьби, без якої конкуренція на фармацевтичному ринку сьогодні немислима. Не секрет, що фармкомпанії мають масу способів впливу на уми як пацієнтів, так і лікарів - реклама і антиреклама мають найрізноманітніші форми. Скажімо, пару років тому обсяг усього ринку препаратів з діючою речовиною панкреатин в Україні становив 13 млн. Дол., З них на частку одного розкрученого лікарського засобу, в рекламу якого було вкладено не один мільйон доларів, припадало 11 млн.

- Кожен новий керівник Кабміну, презентуючи урядову програму, вважає своїм обов'язком нагадати про необхідність здешевлення лікарських засобів. Говорив про це Яценюк, сказав про це Гройсман, а при Азарові і взагалі була розроблена концепція держпрограми по заміщенню імпортованих лікарських засобів вітчизняними, в тому числі біотехнологічними препаратами та вакцинами ...

- А ця концепція і не повинна змінюватися: держава дійсно незалежно, якщо в змозі забезпечувати народ життєзберігаючих препаратами, не залежати від зарубіжних виробників.

Не забувайте, що фармацевтична галузь - це та найвищі податки в країні. Одне робоче місце в цій галузі приносить в казну 116 тис. Грн. податків в рік. За нею йде важка промисловість з показником 36 тис. Грн. з робочого місця, т. е. в 3 рази поступається фарме.

- В Україні близько 20 тис. Аптек, що в 2,5 рази більше на одного жителя, ніж в Німеччині. За логікою, така конкурентна щільність повинна вести до здешевлення препаратів.

- Так і відбувається. Років зо три тому середні націнки на препарати в аптеках становили 22-30%, сьогодні - 18-19%. Лише там, де немає конкурентів, ціни піднімають до 25%. При цьому прибутковість аптек невелика - 3%.

В експортному портфоліо - 54 країни

- Чи будують західні фармкомпанії свої заводи в Україні, намагаються купувати наші підприємства?

- Зарубіжні гравці віддають собі звіт в тому, що Україна представлена ​​потужною фармой, з якої простіше домовитися і спільно випускати той чи інший препарат, ніж штовхатися на чужому полі. Так їм і вигідніше не починати з нуля, а впроваджувати так звані локалізовані виробництва - заходити на ринок за процедурою «ліцензування імпорту» через існуючого в країні виробника. Деякі депутати вже вимагають «не обмежувати» таким чином іноземного інвестора, проте закривають очі на те, що це широко поширена в Європі практика. Від цього виграє країна, народ.

Втім, є й винятки. Наприклад, американський фонд Horizon Capital (відомий як фонд Наталії Яресько) придбав в 2012 р пакет акцій «Біофарма» - одного з провідних вітчизняних виробників препаратів крові в Україні - і побудував завод з випуску готових лікарських засобів в Білій Церкві. Інвестиції в будівництво склали $ 42 млн.

- Наведіть приклади локалізованих виробництв.

- За цією моделлю найбільша фармакологічна компанія «Фармак» (Київ) і американська Eli Lilly and Company здійснюють спільний проект з виробництва в Україні інсуліну (торгова марка «Фармасулін») ще з 1999 р Почали співпрацю з виробництва упаковки, сьогодні на підприємстві - повний цикл виробництва препарату.

На заводі «Фармекс Груп» (Бориспіль) французький фармгігантів «Санофі» випускає вакцину «Пентаксим».

Компанія «Люм'єр Фарма» активно розвиває спільну співпрацю з провідним світовим виробником F.Hoffmann-La Roche Ltd по виробництву інноваційних імунобіологічних препаратів для лікування хворих на вірусний гепатит, рак молочної залози та ін.

Американська хіміко-фармацевтична корпорація Abbott локалізувала виробництво антиретровірусного препарату «Алувія» на «Індарі» (Київ). А недавно «Індар», що постачає інсуліни в Бразилію, отримав сертифікат відповідності виробництва даних препаратів міжнародним стандартам GMP від ​​Бразильського національного агентства з нагляду в сфері охорони здоров'я.

- Добре відомо, що українські фармпідприємства в основному виготовляють лікарські засоби з імпортної сировини.

- Так, Україна виробляє лише 5% власного фармсирья. Історично склалося так, що хімічні виробництва фармацевтичної промисловості Радянського Союзу були зосереджені в РРФСР. Сьогодні субстанції в переважній більшості закуповуються в Китаї і Індії. Тамтешні фахівці давно освоїли технології виробництва всіх відомих субстанцій для ліків, що користуються попитом на протязі останніх 20-25 років.

По-перше, там створені умови для виробництва найдешевшого сировини, не такі високі вимоги до екології виробництв, як в Європі. І, до речі, коли в Китаї проводилися Олімпійські ігри-2008, світовий фармацевтичний ринок просто здригнувся від стрибка цін на хімічні субстанції: китайських промисловців зобов'язали знизити викиди шкідливих речовин в навколишнє середовище, і вони почали оснащувати виробництва очисними спорудами, піднявши ціни на продукцію. По-друге, там дешева робоча сила і вигідна політика щодо експорту. Наприклад, що розміщують виробничі потужності в Індії експортери звільняються від сплати всіх податків, єдине, що від них вимагається, - виплачувати зарплату. Їх цінують вже за те, що вони створюють робочі місця, забезпечують, годують людей.

Такі нефасовані лікарські препарати в формі in bulk (від англійського - «в бочці») є діючі речовини (аспірин, парацетамол, ібупрофен, диклофенак і т. Д.) В чистому вигляді, т. Е. Продукцію, що пройшла всі стадії виробничого процесу , крім фасування та пакування. А вже на заводах випускаються аптечні продукти шляхом додавання різних допоміжних речовин, які або посилюють ефекти основний молекули, або надають препарату особливі властивості (наприклад, забезпечуючи розчинення таблетки в кишечнику, а не в шлунку, що важливо при певних захворюваннях), або, скажімо, таблетки покривають плівковою оболонкою з приємним смаком.

Таким чином, на аптечних полицях з'являються десятки препаратів під різними торговими марками, що мають в основі одна діюча речовина. Наприклад, на ринку України 36 брендів, в основі яких диклофенак. І зовсім необов'язково, що препарат з диклофенаком в основі, який в 10 разів дорожче інших таких же, краще, ефективніше, якісніше.

- Українська фарма закуповує індійську і китайську продукцію на тих же комбінатах, де і світові фармгігантів?

- На тих же комбінатах і на тих же біржах. Лише небагатьом продуктам, «секрет фірми» яких тримається в таємниці, випускаються на власних заводах. В основному це оригінальні інноваційні біотехнологічні препарати.

- Вітчизняні ліки експортуються в багато країн?

- На сьогоднішній день ми говоримо про 54 державах, куди експортуємо ліки, в тому числі це країни ЄС - Німеччина, Польща, Болгарія, Румунія, на стадії реєстрації знаходяться наші препарати у Франції, Італії, Великобританії.

Це немало, якщо врахувати, що фармвиробництво СРСР в цілому замикалося на забезпеченні 15 союзних республік. Але вкрай недостатньо, якщо порівняти з імпортом препаратів в Україні. У 2012 р обсяг українського експорту становив майже 250 млн. Грн., Зараз маємо невелике скорочення - до 200 млн.

Але сказати, що європейський ринок чекає нас з розпростертими обіймами, ми не можемо. Вихід на іноземні ринки вимагає від компаній чималих зусиль. Нещодавно компанія «Фармак», що має в портфелі близько 200 найменувань лікарських препаратів, придбала польську маркетингову компанію KWW Kotkowski Wierzbicki Wegrzyn, що спеціалізується на продажу фармацевтичної продукції на ринках Європейського Союзу, за 12 млн. Євро. Як бачите, реалізація експортної політики обходиться недешево.

- Назвіть основні нозології, для лікування яких вітчизняна фарма не випускає своїх ліків, і ми змушені закуповувати їх за кордоном.

- Я б відніс до таких онкологічні та Орфа (рідкісні) захворювання. На жаль, Україна не виробляє інноваційні біотехнологічні препарати. Решта хвороби ми можемо лікувати, використовуючи продукцію вітчизняних підприємств.

Закупівельні «успіхи» міжнародних структур

- Скільки ліків, присутніх на ринку України, закуповується за державні гроші?

- 15%. Витрачається на це 4,2 млрд. Грн. 85% (більше 45 млрд.) - аптечні продажу. Але ще важливо, щоб держава залишалася заможним ключовим гравцем на цьому ринку, - тільки тоді воно може закуповувати препарати за мінімальними цінами, коли закуповує їх великими партіями, оптом. Чому, наприклад, доцетаксел - цитостатичний препарат для лікування онкозахворювань - в Україні дорожче, ніж на турецькому ринку? Тому що турецька мінохоронздоров'я закуповує його в обсягах всього ринку країни, диктуючи ціну виробнику. 15 ж «державних відсотків» українського ринку для більшості виробників не уявляють достатнього інтересу, щоб скидати ціну, йти на поступки.

- Мало хто звернув увагу, а від чиновників МОЗ ми не почули навіть обурень щодо того, що міжнародні компанії, яким були передані держзакупівлі в цьому році, спочатку взагалі намагалися не допустити вітчизняну фарму до своїх тендерах. Було виставлено вимогу про прекваліфікації (сертифікації) всіх препаратів в ВООЗ, чого не мали українські виробники.

- Додам, що це менш жорсткий стандарт, ніж GMP. А щоб отримати прекваліфікацію, треба було пройди довготривалу процедуру, запросити фахівців, заплатити їм гроші, отримати необхідні папери ...

- Схоже, на місце рідної бюрократії приходить бюрократія міжнародна. Чим їх не влаштували стандарти GMP?

- Пішли інсинуації такого роду, мовляв, під час впровадження даної системи в Україні була повсюдна корупція, і вони не можуть виключити, що ці сертифікати просто купувалися. Ми у відповідь: тоді пред'явіть докази, що підтверджують, що той чи інший препарат вітчизняного виробництва випускається в неналежних умовах, що він неякісний. Ми продаємо ліки в Німеччину, Чехію, Латвію і т. Д. І не чуємо нарікань. До того ж всі три українські державні лабораторії з контролю якості ліків мають прекваліфікацію ВООЗ, а значить, працюють і перевіряють ліки за стандартами ВООЗ. У них є дані, що наші препарати неякісні? Ні. На підставі чого ж ви робите такий висновок?

- Ви хочете сказати, що у міжнародних закупівельних компаній є свої лобістські інтереси, і причина такого ставлення - в прагненні відсунути українських виробників від тендерів?

- Я брав би вищє. Візьмемо «Фармак» - лідера української Галузі. Якби це підприємство отримало право продати все, що можливо, в рамках програм МОЗ, це склало б 3% продукції, що випускається їм продукції. Здавалося б, який сенс боротися за цей відсоток? Ніякого. Якби не сама постановка питання. А це питання престижу, репутації, нарешті, гідності, про який нам невтомно нагадують політики. Виходить, «Фармак», який потужно заявив про виведення своєї продукції на європейський ринок, почавши реєстрацію препаратів в Італії або Іспанії, Німеччини або Бельгії, буде змушений мати справу з питаннями, мовляв, які можуть бути вам евроліцензіі, коли ваші препарати не допускаються до державних закупівель на власному ринку, коли на внутрішньому ринку ви маєте проблеми з якістю?

- Нинішній рік унікальний тим, що право здійснювати закупівлі лікарських засобів і вакцин за бюджетні гроші надано трьом міжнародним організаціям - Дитячому фонду ООН (ЮНІСЕФ), ПРООН та приватної англійської компанії Crown Agents. МОЗ Квіташвілі надав цим організаціям право закуповувати 60% лікарських засобів за державними програмами. У цьому році планується передати і решту 40% найменувань. Що, на ваш погляд, показують перші закупівлі в такому форматі? Чи дійсно вони так економічні, як про те заявляється на офіційних ресурсах МОЗ? Пишуть про економію в мільйони ...

- Наведу відомі мені дані за такими чинниками крові. Їх закупили на 25% менше, ніж планували, звідси і утворилося 350 тис. Грн. економії. Також вона пов'язана з тим, що саме вітчизняний виробник «Біофарма» вийшов на торги з низькою ціною. Зате послуги закупівельної компанії Crown Agents обходяться Україні в 5,5% комісійних, а це значить, що пацієнти отримали препаратів від гемофілії на 30% менше. До того ж уряд, щоб оплатити ці комісійні, вносить передоплату за договором, яким навіть немає кінцевої вартості ... Ми живемо в найбагатшій державі?

До того ж 1,1 млрд. З медбюджета країни виділяються на закупівлю ексклюзивних безальтернативних позицій. Наприклад, вакцину «Пентаксим» випускає один зі світових лідерів з виробництва імунологічних препаратів - компанія «Санофі». Виробництво даної вакцини локалізовано на вітчизняному заводі «Фармекс». Навіщо ж платити міжнародному закупівельному агентству 5,5% комісійних з суми близько 200 млн. Грн. за придбання цієї продукції, якщо вона закупила дану вакцину у «Фармекс»? Це міг зробити сам МОЗ з залученням спеціаліста з Антимонопольного комітету, здатного зіставити виставлену ціну з цінами в 10 контрольних країнах, щоб уникнути зловживань, в яких МОЗ регулярно звинувачують.

Нарешті, ще один приклад. В цьому році Борщагівський завод програв поставку рифампіцину, етамбутолу, піразинаміду західній компанії з різницею 0,0009 цента. Ці специфічні препарати використовуються тільки при лікуванні туберкульозу. Якщо «Борщагівка» програє тендери і в наступному році, і ще через рік, вона просто не стане продовжувати на них реєстраційне свідоцтво, припинить їх випуск. Менше продажів, менше робочих місць, менше податків до бюджету. І незабаром вже нічого буде перераховувати міжнародним закупникам.

А піднімуться ці препарати в ціні, коли з ринку піде вітчизняний виробник? Неодмінно і негайно - згадуємо аптечну конкуренцію: де немає конкурентів, там націнка більше. Отже, сьогодні уряд заощадив півцента на упаковці препарату, завтра стане повністю залежним від зовнішніх виробників. І це, зауважте, забезпечення епідеміологічного благополуччя країни. Ключове завдання національної безпеки. Для країни, що залишилася без власних препаратів від туберкульозу, СНІДу, гепатиту, не доведеться винаходити бактеріологічну зброю.

Ціни місячного курсу лікування деяких захворювань імпортними та вітчизняними препаратами з ідентичними діючими речовинами. Порівнювалися препарати виробництва Німеччини, Великобританії, Австрії та Словенії з препаратами, випущеними на українському фармацевтичному підприємстві «Фармак», згідно з роздрібними цінами в аптеках Києва на 05.04.2016 р

Шановні читачі, PDF-версію статті можна скачати тут ...