У 2009 році в білоруській армії була прийнята на озброєння нова бойова форма одягу з цифровим малюнком, в простолюдді звана «цифра». Здавалося б, Збройні Сили нарешті таки отримали предмет обмундирування, що відповідає сучасним вимогам. Разом з тим, поряд з перевагами «полівка» має і недоліки, про які все частіше і частіше доводиться чути з вуст наших військовослужбовців.
Безумовно, як говорили свого часу представники речового управління міністерства оборони, цифровий малюнок забезпечує невидимість (або розпливчастість) білоруського бійця при спостереженні за ним через прилади нічного бачення. Крім того, за колірною гамою нова форма вдало вписується в білоруський природний ландшафт і ще раз підтверджує оборонний характер Воєнної доктрини Білорусі.
До того ж, як заявляли білоруські ЗМІ, проведені Науково-дослідним інститутом Збройних Сил дослідження підтвердили, що нова тканина відповідає висунутим до неї гігієнічним вимогам, стійка до стирання, влагоустойчива і зберігає забарвлення.
Але не будемо вихваляти наш військово-промисловий комплекс з приводу тих переваг, які отримали білоруські військовослужбовці з введенням нової бойової форми. Подивимося на неї з іншого боку, тобто критично.
По-перше, якщо слідувати правилам носіння на «цифрі» знаків розрізнення, вона стає відразу ж знеособленої - крім військового звання ви нічого на ній не побачите: ні приналежності до держави, ні до того чи іншого силовому відомству, ні до виду і роду військ , нарешті. Таке відчуття, що білоруська армія - сама засекречена в світі. Тільки ось питається, від кого і навіщо ми раптом стали «шифруватися»? Це ж зовсім не в дусі державного підходу до визначення зовнішньої політики Білорусі як багатовекторної. Та й наші брати на Сході, колеги на Півдні і ще дехто на Заході і Півночі чомусь не соромляться і продовжують показувати себе у всій красі, точно як «дембель» ССО або ВДВ, що повертається додому. Це наочно видно при відвідуванні тих же натівців при інспектуванні наших військових частин. Хто заважає нам зробити ті ж «липучки» і при необхідності або чіпляти, або знімати всілякі нашивки.
По-друге, крій і дизайн нової «цифри» також залишає бажати кращого. Тим більше на підсвідомому рівні у будь-якого військовослужбовця завжди виникає бажання мати побільше кишень. Про трансформації типу «штани перетворюються ... перетворюються штани ...» взагалі варто тільки мріяти.
Ну, а найголовнішим недоліком нової бойової форми є те, що вона стала дуже непрактичною в наших погодних умовах. Простіше кажучи - в ній жарко влітку і холодно взимку.
Здавалося б, чому раптом виникла така проблема? До сих пір бойова форма одягу (з бавовняної тканини) цілком задовільно справлялася з температурними коливаннями. Нехай влітку в ній було жарко, але в міжсезоння і зимові місяці вона чудово тримала тепло. На такі «граблі» вже наступало міністерство оборони Росії, коли в останні роки займалося постійним вдосконаленням експериментальної зимової форми одягу «Цифра», в тому числі (і це потрібно визнати) під тиском ЗМІ і громадських організацій в результаті збільшення захворювань серед військовослужбовців в осінньо зимовий період.
Тут варто трохи сказати про тканини для нової «цифровий» форми. Для цього нам необхідно зробити невеликий екскурс в історію. У гонитві за новими технологіями білоруська легка промисловість постаралася створити нову чудо-тканина, яка була б здатна пропускати піт бійця назовні і, в той же час, стійка до зовнішніх атмосферних опадів (дощ, сніг). Подібні тканини існують, і багато армій світу використовують їх для форми своїх військовослужбовців. Спроби зі створення такого матеріалу вже були і в нашій країні. Багато військовослужбовців стикалися з камуфляжній формою «Стекляшка», яка в кінці 90-х років минулого століття дослідною партією була направлена до Збройних Сил Білорусі. Уже тоді з'ясувалося, що форма з цієї тканини вийшла невдалою, і експеримент тимчасово припинився.
Сьогодні ж виникає таке відчуття, що пригоди з формою не завершились. Серед білоруських військовослужбовців ходить слух, що диво-тканина, що відповідає всім сучасним вимогам, в Білорусі була все-таки винайдена. Мало того, спочатку цифрова форма з неї і шилася. Але матеріал з ефектом мікрофібри виявився не по кишені і не вписувався в рамки виділених коштів. Розробники пішли по шляху зниження собівартості і були змушені залишити тільки недорогі зовнішні «ноу-хау»: цифровий забарвлення і армування тканини.
Боюся навіть і припустити, як проводилася в той час військове приймання, і який тиск чинився на представників військового замовника? Інших пояснень, чому сучасна цифрова бойова форма для білоруської армії не відповідає заявленим характеристикам, знайти важко. Фактично, як сказав мій приятель - кадровий офіцер - від неї то жарко, то озноб, то просто хочеться плакати.
«Екскурсія» на барахолку ринку Ждановичі тільки підтвердила дані умовиводи, та ще й виявила виробника літньої форми - ним виявилася ІК-24 (г.п. Заріччя). Невже у того ж «МОГОТЕКС» з'явився гідний конкурент ?! Напевно, справа в іншому - в загальній економії, тільки чи можна економити на безпеці? Після цього взагалі зникає будь-яке бажання розмірковувати на тему сучасності, зручності і естетичності нової білоруської бойової форми одягу. Захотілося просто підвести підсумок, перефразувавши відомий вислів: «Держава, яка бажає одягати власну армію, буде одягати чужу».
Тільки ось питається, від кого і навіщо ми раптом стали «шифруватися»?Здавалося б, чому раптом виникла така проблема?
Боюся навіть і припустити, як проводилася в той час військове приймання, і який тиск чинився на представників військового замовника?
Невже у того ж «МОГОТЕКС» з'явився гідний конкурент ?
Напевно, справа в іншому - в загальній економії, тільки чи можна економити на безпеці?
