Обережно: варикозна хвороба нижніх кінцівок!
Варикозна хвороба нижніх кінцівок (ВБНК) - захворювання з прогресуючим перебігом, що викликає незворотні зміни в поверхневих, комунікаційних і глибоких венах, а також шкірі, підшкірній клітковині, м'язах, кісткової і нервової тканинах. Назви-синоніми: "варикозна хвороба", "варикозне розширення вен", "варикозний симптомокомплекс".
ВБНК - поширене в усіх країнах світу захворювання, яким страждає в середньому 15-20% населення. Найчастіше зустрічається у осіб молодого віку. Захворюваність серед жінок в 2-3 рази більше, ніж серед чоловіків. У 60-90% жінок перші ознаки ВБНК проявляються під час вагітності.
Єдиної загальновизнаної теорії етіології і патогенезу ВБНК немає. Найбільш рас-рення спадкова, механічна, гормональна, інфекційно-алергічна, нейротрофічна і теорія неспроможності клапанів. Більшість вважають ВБНК поліетіологічним захворюванням, в розвитку якого провідне місце займають вроджена слабкість венозної стінки і високий венозний тиск нижніх кінцівок.
ВБНК зустрічається тільки у людини. Це обумовлено вертикальним положенням тіла, впливом гідростатичного і гідродинамічного венозного тиску на клапанний апарат і стінку вен кінцівки. Досить високий стовп крові в безклапанних нижньої порожнистої і здухвинних венах згубно впливає на венозну стінку нижніх кінцівок. Однак при наявності вираженого венозного тонусу і повноцінних клапанів в глибоких венах кінцівки гідростатична венозна гіпертензія повністю компенсується. ВБНК розвивається на грунті вродженої слабкості м'язових і еластичних елементів стінок вен, які насилу витримують тиск і під дією додаткових несприятливих факторів (важка фізична робота в положенні стоячи, вагітність, запори та ін.) Поступово варикозно розширюються. Всі здорові люди з підвищеним венозним тиском нижніх кінцівок схильні до ВБНК. Якщо флебогіпертензію супроводжує вроджене недорозвинення і слабкість сполучної тканини, стінок і клапанів вен або інші чинники, що сприяють флебогіпертензіі і ушкоджують стінки вен (інфекційні хвороби, тромбофлебіт, ендокринні порушення і ін.), То розвивається ВБНК.
Частота ВБНК у вагітних становить 20-40%, з них у 60% її розвитку передували порушення менструального циклу, пізніше початок менструацій, альгодисменорея, гиперполименорея, ациклічні маткові кровотечі. Утруднення венозного відтоку з нижніх кінцівок при вагітності обумовлено в основному трьома причинами: 1) тиском збільшеної матки на клубові судини; 2) посиленням відтоку крові від плацентарного відділу матки з перевантаженням внутрішньої і загальної клубових вен і порушенням відтоку крові з кінцівок; 3) зниженням тонусу венозної стінки і фізіологічним розширенням вен внаслідок гормональних зрушень.
Дисгормональна перебудова вікового характеру також обтяжує або провокує розвиток ВБНК. Про це свідчать спостереження ураження вен в період статевого дозрівання або, навпаки, в клімактеричний період.
Лікування ВБНК має бути комплексним, індивідуальним і тривалим. Основним і радикальним в лікуванні є мотивоване хірургічне втручання, коли усувають варикозні вени і створюють умови для відновлення нормальної функції вен і всієї кінцівки.
У комплексному лікуванні важливе місце належить консервативним методам. До операції або лікування флебосклерозірующіх засобами багатьом хворим показано консервативне лікування з метою усунення набряку, санації екземи, дерматиту, тромбофлебіту, целюліту, піодермії, виразок і т.д. Після хірургічного втручання необхідне тривале спостереження і доліковування в амбулаторних умовах. Багато з цих хворих потребують санації післяопераційних набряків, запальних інфільтратів, не загоюються нагноившихся післяопераційних ран, крайових некрозів і т.д. Під час вагітності ВБНК рекомендується лікувати консервативно. Консервативному лікуванню підлягають хворі з незначним розширенням вен I ступеня і хворі, у яких варикоз супроводжує ендартеріїту і оклюзії артерій нижніх кінцівок.
Дуже старих людей, осіб, які відмовляються від хірургічного лікування, і хворих, яким хірургічне лікування і флебосклерозірующіх терапія протипоказані через супутніх захворювань, слід лікувати тільки консервативно. Мета такого лікування - попередити прогресування захворювання і розвиток ускладнень, зменшити набряки, болі, свербіння, сприяти зменшенню флебогіпертензіі і порушень венозного кровообігу.
Бичков С.А., д.м.н.,
професор кафедри хірургічних хвороб Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна
www.medicusamicus.com
Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl + Enter
