1 Федоров В.Е. 1 Титов К.С. 2 Чебуркаева М.Ю. 3
1 ФГБОУ ВО «Саратовський державний медичний університет ім. В.І. Розумовського »МОЗ Росії
2 ГБУЗ «Московський клінічний науковий центр Департаменту охорони здоров'я м Москви»
3 ГУЗ «Саратовська міська поліклініка №3»
У статті представлений огляд літератури, присвячений розвитку ускладнень після оперативних втручань у хворих на рак молочної залози (РМЗ). Факторами, найбільш часто призводять до ускладнень, можуть бути сама злоякісна пухлина, зниження імунологічної відповіді на неї, і серйозні супутні захворювання. Найважливіший фактор ризику РМЗ - це вік: пік захворюваності спостерігається в інтервалі від 40 до 60 років - в період менопаузи і після неї. Є й інші чинники ризику, що впливають на результати діагностики та лікування: до них відносяться тромбоз вен в анамнезі, спадкові мутації, що сприяють тромбозів. Як в абсолютному обчисленні, так і у відсотках кількість післяопераційних ускладнень коливається в широкому діапазоні, що ускладнює аналіз їх розвитку і перебігу.
післяопераційні ускладнення
оперативне втручання
рак молочної залози
1. Torre LA, Bray F., Siegel RL et al. Global cancer statistics, 2012 // CA Cancer J. Clin. - 2015. - Vol. 65 (02). - P. 87-108.
2. Assis MR, Marx AG, Magna LA, Ferrigno ISV Late morbidity in upper limb function and quality of life in women after breast cancer surgery // Braz J. Phys. Ther. - 2013. - Vol. 17 (03). - P. 236-243.
3. Трифонова Н.Ю., призовий Н.С. Соціально-гігієнічні особливості захворюваності жінок, хворих на рак молочної залози // Соціальні аспекти здоров'я населення. - 2012. - № 5 (27). - С. 6.
4. Jaques DP Measuring morbidity // Ann. Surg. - 2004. - Vol. 240 (2). - P. 1056-1058.
5. Pomposelli JJ, Baxter JK III, Babineau TJ et al. Early postoperative glucose control predicts nosocomial infection rate in diabetic patients // JPEN J. Parenteral Enteral Nutr. - 1998. - Vol. 22. - P. 77-81.
6. Dindo D., Demartines N., Clavien P. Classification of Surgical Complications. A new proposal with evaluation in a cohort of 6336 patients and results of a survey // Ann. Surg. - 2004. - Vol. 240 (2). - P. 205-213.
7. Porembka MR, Hall BL, Hirbe M., Strasberg SM Quantitative weighting of postoperative complications based on the Accordion severity grading system: demonstration of potential impact using the American College of Surgeons National Surgical Quality Improvement Program // J. Am. Coll. Surg. - 2010. - Vol. 210. - P. 286-298.
8. Казарян А.М., Акопов А.Л., росок Б. та ін. Російська редакція класифікації ускладнень в хірургії // Вісник хірургії. - 2014. - № 2. - С. 86-91.
9. Campesato LF, Silva APM, Cordeiro L. et al. High IL-1R8 expression in breast tumors promotes tumor growth and contributes to impaired antitumor immunity // Oncotarget. - 2017. - Vol. 8 (30). - P. 49470-49483.
10. Qian F., Qingping Y., Linquan W. et al. High tumor-infiltrating FoxP3 + T cells predict poor survival in estrogen receptor-positive breast cancer: A meta-analysis // Eur. J. Surg. Oncol. - 2017. Vol. 43 (7). - P. 1258-1264.
11. Faisal M., Abu-Elela ST, Mostafa W., Antar O. Efficacy of axillary exclusion on seroma formation after modified radical mastectomy // World J. Surg Oncol. - 2016. - Vol 14 (1). - P. 39.
12. Ghoncheh M., Mohammadian-Hafshejani A., Salehiniya H. Incidence and Mortality of Breast Cancer and their Relationship to Development in Asia // Asian Pac. J. Cancer Prev. - 2015. - Vol. 16. - P. 6081-6097.
13. Meira KC, Guimarães RM, Santos JD, Cabrelli R. Analysis of age-period-cohort effect on breast cancer mortality in Brazil and regions // Rev. Panam. Salud. Publica. - 2015. - Vol. 37. - P. 402-408.
14. Olsen MA, Lefta M., Dietz JR et al. Risk factors for surgical site infection after major breast operation // J. Am Coll Surg. - 2008. - Vol. 207 (3). - P. 326-335.
15. Abt NB, Flores JM, Baltodano PA et al. Neoadjuvant chemotherapy and short-term morbidity in patients undergoing mastectomy with and without breast reconstruction // JAMA Surg. - 2014. - Vol. 149 (10). - P. 1068-1076.
16. Будик Ю.А., Крохина О.В., Соболевський В.А., Любченко Л. Н. Генетично обумовлений рак молочної залози: особливості, хірургічна профілактика // Вісник РОНЦ ім. М.М. Блохіна РАМН. - 2012. - Т. 23. - № 2. - С. 14-19.
17. Miao H., Hartman M., Bhoo-Pathy N. et al. Predicting survival of de novo metastatic breast cancer in Asian women: systematic review and validation study // PLoS One. - 2014. - Vol. 9 (4). - P. 93755.
18. Алієв Д.А., Ватанха С.С. Статево-вікові аспекти раку молочної залози в Азербайджані // Сибірський онкологічний журнал. - 2012. - № 2 (50). - С. 65-67.
19. Любченко Л.Н. Генетичне тестування при спадковому раку молочної залози // Практична онкологія. - 2014. - Т. 15. - № 3. - С. 107-117.
20. Волченко А.А., Пак Д.Д., Усов Ф.Н. Реконструктивно-пластичні операції у хворих на рак молочної залози // Пухлини жіночої репродуктивної системи. - 2011. - № 3. - С. 29-32.
21. Закіряходжаев А., Рассказова Є. TRAM-клапоть в реконструктивних операціях у хворих на рак молочної залози // Пухлини жіночої репродуктивної системи. - 2015. - № 2. - С. 25-30.
22. Gosset M., Hamy AS, Mallon P. et al. Prognostic Impact of Time to Ipsilateral Breast Tumor Recurrence after Breast Conserving Surgery // PLoS One. - 2016. - Aug 5. - 11 (8): e0159888. doi: 10.1371 / journal.pone.0159888. eCollection 2016.
23. Strnad V., Ott OJ, Hildebrandt G. et al. Groupe Européen de Curiethérapie of European Society for Radiotherapy and Oncology (GEC-ESTRO). 5-year results of accelerated partial breast irradiation using sole interstitial multicatheter brachytherapy versus whole-breast irradiation with boost after breast-conserving surgery for low-risk invasive and in-situ carcinoma of the female breast: a randomised, phase 3, non-inferiority trial // Lancet. - 2016. - Vol. 387. - P. 229-238.
24. Cederna PS, Yates WR, Chang P. et al. Postmastectomy reconstruction: comparative analysis of the psychosocial, functional, and cosmetic effects of transverse rectus abdominis musculocutaneous flap versus breast implant reconstruction // Ann Plast Surg. - 1995. - Vol. 35 (5). - P. 458-468.
25. ДАБК К.Дж., Бомерт Х. Пластична і реконструктивна хірургія молочної залози. - М .: МЕДпресс-інформ, 2010. - С. 109-110.
26. Chevray PM Timing of breast reconstruction: immediate versus delayed // Cancer J. - 2008. - Vol. 14 (4). - P. 223-229.
27. Закіряходжаев А.Д., Єфанов В.В., Усов Ф.Н., Ісмаїлова М.М. Ускладнення відстрочених реконструктивно-пластичних операцій після мастектомії // Пухлини жіночої репродуктивної системи. - 2015. - № 2. - С. 31-34.
28. Agrawal A., Sibbering DM, Courtney CA Skin sparing mastectomy and immediate breast reconstruction: a review // Eur J. Surg Oncol. - 2013. - 39: 320-8.10.1016 / j.ejso.2012.12.015.
29. Ouldamer L., Bonastre J., Brunet-Houdard S. et al. Dead space closure with quilting suture versus conventional closure with drainage for the prevention of seroma after mastectomy for breast cancer (QUISERMAS): protocol for a multicentre randomised controlled trial // BMJ Open. - 2016. - Apr 4. - 6 (4): e009903. doi: 10.1136 / bmjopen-2015-009903.
30. Liu WS, Mu L., Tang XC et al. Impact of immediate breast reconstruction on the onset of adjuvant chemotherapy and on the postoperative complications // Zhonghua Zhong Liu Za Zhi. - 2017. - Vol. 39 (1). - P 44-47.
31. Kuroi K., Shimozuma K., Taguchi T. et al. Pathophysiology of seroma in breast cancer // Breast Cancer. - 2005. - № 12 (4). - P. 288-293.
32. Добренький М.Н., Добренькая Е.М. Вплив конструкційних особливостей хворих, обсягу хірургічного втручання та неоад'ювантної терапії на прогнозування перебігу постмастектоміческой лімфорею // Фундаментальні дослідження. - 2009. - № 9. - С. 42-44.
33. Walgenbach KJ, Bannasch H., Kalthoff S., Rubin JP Randomized, prospective study of TissuGlu® surgical adhesive in the management of wound drainage following abdominoplasty // Aesthetic Plast Surg. - 2012. - Vol. 36 (3). - P. 491-496.
34. Gorai K., Inoue K., Saegusa N. et al. Prediction of Skin Necrosis after Mastectomy for Breast Cancer Using Indocyanine Green Angiography Imaging // Plast Reconstr Surg Glob Open. 2017. - Apr 21. - 5 (4): e1321. doi: 10.1097 / GOX.0000000000001321. eCollection 2017 Apr.).
35. Міланом Н.О. Постмастектоміческій синдром і його хірургічне лікування: автореф. дис. ... д-ра мед. наук. - М., 1984. - 27 с.
36. Ikeda K., Ogawa Y., Kajino C. et al. The influence of axillary reverse mapping related factors on lymphedema in breast cancer patients // Eur J. Surg Oncol. - 2014. - Vol. 40 (7). - P. 818-823.
37. Луд Н.Г., Луд Л.Н. Реабілітація хворих на рак молочної залози // Вісник Вітебського державного медичного університету. - 2008. - Т. 7, № 3. - С. 1-17.
38. Park JE, Jang HJ, Seo KS Quality of life, upper extremity function and the effect of lymphedema treatment in breast cancer related lymphedema patients // Ann. Rehabil. Med. - 2012. - Vol. 36. - P. 240-247.
39. Yeung WM, McPhail SM, Kuys SS A systematic review of axillary web syndrome (AWS) // J. Cancer Surviv. - 2015. - Vol. 9 (04). - P. 576-598.
40. Vlenterie M., Desar IM, van Herpen CM, Tol J. Fatal microscopic pulmonary tumour embolisms in patients with breast cancer: necessary knowledge for future medical practice // Neth J. Med. - 2014. - Vol. 72 (1). - P. 28-31.
41. Сейдалін Н.К., Пушкарьов С.В., Лебедєва В.А. та ін. Рання діагностика і корекція стану тромбонебезнечні у хворих на рак молочної залози в умовах неоад'ювантної поліхіміотерапії за схемою CAF // Сибірський онкологічний журнал. - 2007. - № 3 (23). - С. 39-45.
42. Walker AJ, Card TR, West J. et al. Incidence of venous thromboembolism in patients with cancer - a cohort study using linked United Kingdom databases // Eur J Cancer. - 2013. - Vol. 49 (6). - P. 1404-1413.
43. Rickles FR, Edwards RL Activation of blood coagulation in cancer: Trousseau's syndrome revisited // Blood. - 1983. - Vol. 62 (1). - P. 14-31.
У структурі онкологічної захворюваності серед жіночого населення рак молочної залози (РМЗ) посідає перше місце. Захворюваність в нашій країні - нерівномірна. У Московській області виявлено найвищі показники, що досягають 20,07 на 100 000 населення, що в 2 рази вище в порівнянні із середньоросійськими, складовими 10,7. У Петербурзі серед жінок дана патологія також посідає перше місце і становить 17,4% від усіх нововиявлених хворих з пухлинами. При такій поширеності навіть невеликі відсотки ускладнень є значними цифрами. Неминуче збільшується і число післяопераційних ускладнень. Відзначається неухильне зростання числа хворих і збільшення показників смертності [1].
Це визначає стратегію боротьби з цією патологією, яка орієнтована на скорочення смертності, збільшення безрецидивного періоду і поліпшення якості життя пацієнток. Основним етапом лікування РМЗ є хірургічний метод, особливо при початкових стадіях захворювання [2].
Хворі з онкологією завжди ставилися до групи підвищеного ризику розвитку ускладнень. Це пов'язано з вихідної иммуносупрессией, зумовленої наявністю самого пухлинного процесу, і проведенням химиолучевого лікування.
Найбільша кількість пацієнток РМЗ спостерігається в постменопаузі - це найнебезпечніший віковий період, тому що на цьому тлі відбувається зниження адаптаційних можливостей і стійкості ендокринної системи жінки. Дані жінки у віковому інтервалі 40-60 років мають, як правило, не одне хронічне захворювання, а поєднання двох і трьох. До часто зустрічається ставилися захворювання органів кровообігу, що мали місце у 12,3% осіб, артеріальна гіпертензія - у 50,7%, цукровий діабет - у 9,6% [3].
Маят В.С. і співавт. (1975) вважали, що післяопераційне ускладнення - це нове патологічний стан, який не характерно для нормального перебігу післяопераційного періоду і не є наслідком прогресування основного захворювання. З тих пір кращого визначення ускладнень не знайдено. Частота їх розвитку є ключовим параметром при оцінці ефективності будь-якої медичної процедури [4].
Саме тому «наслідки» операцій дуже важливо систематизувати, і такі спроби робилися давно.
Вже давно розроблені різні шкали і прогностичні системи в ургентної хірургії: шкала Ренсона, SOFA, APACH і інші. Пізніше з'явилися шкали і для онкологів: MPM forcancer patients, MPM (Mortality Probability Model), EUROSCORE (cardiac surgery), POSSUM (Physiologic and Operative Severity Score for the enumeration of Mortality and Morbidity), SAPS і інші. Головне в них - спроба точної оцінки ступеня тяжкості стану хворого, що має цифровий еквівалент. Надалі накопичений досвід дозволив дослідникам переходити до індивідуального прогнозу, тому що він точніше визначає стратегію і тактику ведення пацієнта. Він включав в себе і клінічні, і біохімічні, і цито-гістологічні, і інші особливості патології і був безпосередньо залежимо від факторів ризику, тільки оцінка їх значимості залишалася непростим завданням.
PA Clavien і співавт. (1992) запропонували загальну класифікацію періопераційних ускладнень. Однак в ній оцінка наслідків хірургічних втручань залишається обмеженою в зв'язку з відсутністю консенсусу щодо визначення ускладнень і розподілі їх за ступенем тяжкості [5].
У 2004 році ця класифікація була переглянута D. Dindo і співавт. [6]. Дискусія на цю тему триває досі. Останній перегляд був проведений в 2010 році, коли з'явилася «Accordion» - класифікація тяжкості хірургічних ускладнень, описана Porembka MR et al. (2010) [7]. Вона в значній мірі універсальна для загальної, гастроинтестинальной, серцево-судинної, торакальної хірургії, урології. Але в ній є «обмеження» для застосування в деяких «вузьких» областях хірургії [8]. У такі потрапили і деякі напрямки онкології.
Дані хворі завжди ставилися до групи підвищеного ризику щодо розвитку ускладнень, наприклад післяопераційної інфекції в зв'язку з вихідної імуно-та мієлосупресією, зумовленої наявністю самого пухлинного процесу і проведенням химиолучевого лікування [9; 10].
15-35% онкологічних хворих мають клінічно виражені, часто дуже важкі, наслідки у вигляді тромбоемболічних ускладнень. При цьому пацієнти з розвиненими тромбоемболіями мають смертність в 2-3 рази вище в порівнянні з такими ж хворими, але без тромбозів [11].
Серед них злоякісні новоутворення молочної залози складають найскладнішу і значну частину цієї групи: вони давно є провідною причиною смерті жінок у віці від 35 до 54 років [12; 13].
Це змусило деяких дослідників [14; 15] провести аналіз наслідків хірургічних втручань з урахуванням можливих факторів ризику, в тому числі таких, як ожиріння, цукровий діабет, куріння, передопераційна променева терапія. Але вектор аналізу поступово змістився в бік глибокого вивчення самих онкологічних змін в молочній залозі і їх впливів на організм жінки. Одні [16; 17] звертали увагу на занедбаність. Багато інших - на роль вікових особливостей [18; 19].
Передумови розвитку ускладнень після операцій на молочній залозі слід шукати за декількома напрямками: перший - це особливості самого захворювання, з приводу якого виконується операція, друге - характер і обсяг хірургічного втручання, а третє - загальні зміни гомеостазу у даних пацієнток.
Радикальна мастектомія (РМЕ) за JI Madden (1965) вважається класикою оперативних посібників при РМЗ. Технічні особливості такої операції явно привертають до місцевих ускладнень: їх проводять виключно з одномоментною підключичної-пахвово-подлопаточной лімфаденектоміей. При цьому відбувається значне накопичення рідини при відшаруванні шкірних клаптів від грудної клітини, що викликає дискомфорт у пацієнток і збільшує тривалість перебування в стаціонарі у зв'язку з необхідністю виконувати багаторазові пункції. Розвиток рубцевого процесу в області пахвовій вени в подальшому може призвести ще й до розвитку набряку верхньої кінцівки.
В останні роки все частіше говорять про органосохраняющей хірургії молочної залози. Це стало можливим завдяки розвитку теоретичних уявлень про характер захворювання, вдосконалення методів ад'ювантного лікування. В даний час, крім лікувальних завдань, велике значення набуває досягнення оптимального естетичного результату. Такий підхід особливо ефективний при ранніх стадіях хвороби.
Органозберігаючі операції поділяються на 3 групи. До першої групи входять туморектомія, лампектомія, секторальна резекція молочної залози. Друга група - це резекція, що передбачає видалення від 1/8 до 2/3 залози, квадрантектомія, що характеризується видаленням 1/4 частини залози, гемімаммектомія, коли видаляється 1/2 залози. Третю групу склала резекція, коли видаляється 75-90% тканини залози разом з пахвовими, підключичними і підлопаткова лимфоузлами [20; 21].
М. Gosset et al. (2016), V. Strnad et al. (2016) [22; 23] виконували органозберігаючі операції в поєднанні з променевою терапією на ранніх стадіях захворювання на РМЗ і отримали ті ж показники загальної і безрецидивної виживаності, що і при виконанні просто РМЕ.
Сучасні вимоги до органосохраняющим операціями полягають не тільки в збереженні органу, але ще і в одержанні гарного косметичного ефекту. А такі результати виходять шляхом впровадження пластичного компонента в стандартні технології органозберігаючих операцій. В даний час для відновлення молочної залози використовуються різні методи з використанням шкірно-м'язових, шкірно-підшкірних, м'язових клаптів, експандерів / імплантатів і їх комбінацій. Проте реконструктивно-пластичні операції аутотканямі можуть супроводжуватися великим числом ускладнень (капсулярні контрактури, лімфорея, сірому, запальні процеси (20-29%)), що вимагають повторних оперативних втручань [24].
Реконструкція молочної залози проводиться як одномоментно, так і в відстроченому періоді. Оптимальні терміни проведення відстроченої реконструктивно-пластичної операції - 6-12 місяців після РМЕ за умови завершення ад'ювантноїтерапії [25]. Променева терапія збільшує ризик розвитку післяопераційних ускладнень у хворих, яким була виконана відстрочена реконструктивно-пластична операція, особливо з установкою імплантатів. Не можна не відзначити, що ризик хірургічних ускладнень при відстрочених реконструктивно-пластичні операції, які виконуються після РМЕ через 6-12 місяців, нижче, ніж при РМЕ з одномоментною реконструкцією [26].
А.Д. Закіряходжаев і співавт. (2015), проаналізували результати лікування 31 пацієнтки після РМЕ. Відстрочені реконструктивно-пластичні операції з використанням TRAM-клаптя (поперечний шкірно-м'язовий клапоть передньої черевної стінки на основі прямого м'яза живота) були виконані 22 пацієнткам, в 10 випадках додатково встановлювався ендопротез для додання необхідного обсягу сформованої молочній залозі. Ускладнення відзначалися у 8 (25,8%) хворих. Найбільша кількість ускладнень спостерігалося при реконструкції молочної залози TRAM-клаптем: 6 (27,3%) випадків з 22. Найбільш грізним ускладненням був оклюзивний тромбоз нижньої надчеревній артерії переміщеного TRAM-клаптя з розвитком його крайового некрозу. Крайові некрози переміщеного TRAM-клаптя відзначалися у 4 хворих, в 1 випадку був зафіксований диастаз країв рани на передній черевній стінці при реконструкції, у 1 хворий - гематома післяопераційної рани, і у 1 пацієнтки - інфікування ложа ендопротеза [27].
К.П. Лактіонов и співавт. (2006) проаналізувалі результати лікування у 271 хворий на РМЗ, Яким були віконані реконструктивно-пластичні операции поперечним ректоабдомінальнім клаптем после радикального лікування. У структурі ускладнень I етапу пластики молочної залози частка відторгнень трансплантата склала 2,9%, крайової некроз переміщеного поперечного ректоабдомінального клаптя відзначався в 4,4% спостережень, в 3,3% спостережень сталося розбіжність країв рани на передній черевній стінці. Несприятливі наслідки, аж до некрозу шкіри, зміщення імпланта, і капсулярною контрактури, спостерігалися до 14% пацієнтів [28].
За даними ряду авторів [29; 30], у 30-48% хворих після РМЕ розвиваються різні місцеві ускладнення у вигляді лімфорею, розбіжностей швів, некрозу шкірних клаптів, гематоми, рани інфекції. Частота таких утворень коливається в дуже широкому діапазоні: від 3 до 85%. Сірому або лімфоцеле є найбільш ранніми і поширеними ускладненнями після РМЕ. Лімфорея в середньому триває до 8-14 днів, але у деяких хворих зберігається значно довше - 30-60 днів.
Скупчення рідини в рані після РМЕ призводить до інфікування рани, частота якого коливається від 1 до 26%, некрозу шкіри - у 0,5%, розбіжності країв рани у 0,3% пацієнтів, нагноєння рани - в 1,9% випадків, і навіть загальних ускладнень у вигляді септицемії [31].
Пізніше рясна лімфорея призводить до грубого і хаотичного розростання рубцевої сполучної тканини в областях лімфаденектоміі і ділянках отсепарованно шкірних клаптів, що сприяє розвитку «постмастектоміческого» синдрому [32].
Для профілактики місцевих післяопераційних ускладнень: лімфорею і сірому, широко використовували дренажі, стьобаний шов. Деякі автори для цих цілей вводили клей на поверхню рани, вважали, що гармонійний скальпель може знизити число сірому, интраоперационную крововтрату і ранові ускладнення. Однак все це не вирішило проблему, оскільки не було прогностичних тестів, що дозволяють заздалегідь формувати тактичні дії щодо попередження небажаних наслідків хірургічного втручання [33].
Профілактика некрозу шкіри після тотальної мастектомії і негайної реконструкції молочної залози з експандери також має велике значення, так як може призвести до інфікування рани і повторному оперативному втручанню [34].
Ці післяопераційні ускладнення ведуть до відстрочення ад'ювантноїтерапії. Проведена в передопераційному періоді променева або поліхіміотерапія ще більш погіршують перебіг раневого процесу, і відсоток ускладнень збільшується ще в 2-3 рази [35].
У 13-58% оперованих хворих на РМЗ спостерігалися набряки верхніх кінцівок [36]. Причини їх виникнення знову ж пов'язані з обов'язковою широкої пахвовій лімфодіссекціей [37]. При цьому у пацієнток виникає біль в ушкодженому плечі й руці, обмеження рухів, зниження м'язової сили і функціональних можливостей верхньої кінцівки. Прогресування лімфатичного набряку підсилює ці симптоми [38].
Такі ускладнення, як некроз країв рани, лімфедема верхньої кінцівки, тривале загоєння рани, контрактура верхньої кінцівки, інфекційні ускладнення, розвиваються, як правило, на тлі сірому післяопераційної рани [39].
Загальні ускладнення іноді називають «трагічними або катастрофічними випадковостями», як правило, виникають на несприятливому фоні супутніх захворювань і вікових змін. Вони пов'язані з тромбогеморрагіческій синдромом не в молочній залозі, а в інших органах і системах.
Тромбоемболічні ускладнення спостерігаються у 1-8% хворих на РМЗ. Ризик розвитку ТЕЛА у осіб з місцево-поширеним процесом в молочній залозі ще вище, він становить 4,5%, а в разі його генералізації - 17,5% [40].
Патогенетичні механізми, що зумовлюють тромботическое ускладнення у хворих із злоякісними новоутвореннями, включають комплекс взаємодії пухлини, хворого і системи гемостазу.
Тромбофілії, що ведуть до інфаркту міокарда, тромбоемболій легеневої артерії, інсультів і т.д., - дуже серйозна, хоча й рідко зустрічається, при хірургічному лікуванні РМЗ. Порушення в системі гемостазу у онкологічних хворих, в тому числі і при РМЗ, поглиблюються в умовах хіміотерапії, що створює реальні передумови для розвитку тромботичних і геморагічних ускладнень на подальших етапах спеціального лікування [41].
У жінок з РМЗ в 3-4 рази збільшено ризик венозної тромбоемболії в порівнянні з жінками аналогічного віку без раку. Частота виникнення венозних тромбозів при РМЗ становить 2-8% [42].
Тромбоз, як правило, вражає нижні кінцівки, проте у пацієнтів, які перенесли РМЕ з лімфодіссекціей, тромбоемболічні ускладнення в верхніх кінцівках також є частими [43].
Таким чином, виникнення місцевих ускладнень РМЕ в основному пов'язують з об'ємом операції і лімфодіссекціі, які супроводжуються вираженою дифузної кровоточивостью і лімфореей, а загальних - з тромбофілією, що виникає на тлі віку і супутніх захворювань. Причини і механізми їх розвитку вивчені недостатньо, не систематизовані й описані фрагментарно.
Резюмуючи, можна сказати, що характерна риса РМЗ - це гетерогенність. Тому і виникають труднощі систематизації ускладнень після хірургічного лікування. Два фактори розвитку РМЗ і вони ж - фактори розвитку післяопераційних ускладнень збігаються і мають високу прогностичну значимість: вік (постменопаузі), а також супутні захворювання.
бібліографічна ПОСИЛАННЯ
Федоров В.Е., Титов К.С., Чебуркаева М.Ю. Ускладнення ПІСЛЯ ОПЕРАЦІЙ У ХВОРИХ НА РАК МОЛОЧНОЇ ЗАЛОЗИ // Сучасні проблеми науки та освіти. - 2017. - № 6 .;
URL: http://www.science-education.ru/ru/article/view?id=27283 (дата звернення: 27.07.2019).
Пропонуємо вашій увазі журнали, что видають у видавництві «Академія природознавства»
(Високий імпакт-фактор РИНЦ, тематика журналів охоплює всі наукові напрямки)
Ru/ru/article/view?