1 Осика М.В. 1 Симонян Є.В. 1 Листочок Є.В. 1 Бакеева А.Є. 1 Бівалькевич В.А. 1
1 ФГБОУ ВО Південно-Уральський державний медичний університет МОЗ Росії
Неухильне зростання частоти запальних захворювань кишечника (ВЗК), найбільш поширеними з яких є виразковий коліт (ЯК) і хвороба Крона (БК), охоплює різні вікові групи населення всіх країн світу. Етіологія і патогенез цих захворювань до кінця не вивчені, пізня діагностика призводить до розвитку загрозливих для життя ускладнень, а терапевтичні підходи недосконалі і мають побічні ефекти. Наслідком цього є рання інвалідизація працездатного населення і зростання летальності. Важливим є розуміння причин і механізмів розвитку БК і ЯК, а також створення і доклінічні випробування нових методів лікування ВЗК, реалізація чого можлива в умовах експериментального моделювання БК і ЯК у тварин. Мета роботи - провести критичний аналіз вітчизняних і зарубіжних джерел літератури, індексованих в базах даних РИНЦ, Pubmed, Medline, присвячених методам експериментального моделювання ВЗК, і визначити оптимальні експериментальні моделі ЯК і БК, що задовольняють клінічної, морфологічної та лабораторної картині захворювань, які характеризуються доступністю, швидкістю методів і економічною перевагою. Основні напрямки в експериментальному моделюванні ВЗК включають використання генетично модифікованих лабораторних тварин і різні методи хімічної індукції ЯК і БК шляхом екзогенного введення в травний тракт речовин - гаптенов імунологічних реакцій: трінітробензолсульфоновой кислоти, дінітробензолсульфоновой кислоти, декстран сульфату натрію, оцтової кислоти, оксазолона, каррагинана. Індукція ВЗК хімічними речовинами є пріоритетною експериментальною моделлю в порівнянні з генною інженерією лабораторних тварин в зв'язку з економічною перевагою, доступністю методів, простотою у виконанні і швидкої реалізацією моделі. Найбільш зручною і задовольняє всім критеріям експериментальної моделі ЯК є двоетапна модель з використанням оксазолона. Оптимальною експериментальною моделлю БК є двоетапна модель з використанням ТНБС.
запальні захворювання кишечника
язвений коліт
хвороба Крона
експериментальна модель
1. Адлер Г. Хвороба Крона та виразковий коліт / Г. Адлер. - М .: ГЕОТАР-МЕД, 2001. - 527 с.
2. Білоусова О.О. Виразковий коліт і хвороба Крона /Е.А. Білоусова. - Твер: Тріада, 2002. - 128 с.
3. Воробйов Г.І., Халіф І.Л. Неспецифічні запальні захворювання кишечника /Г.І. Воробйов, І.Л. Халіф. - М .: Міклош, 2008. - 400 с.
4. Коновіч Е.А., Халіф І.Л., Шапина М.В. Иммунопатогенез запальних захворювань кишечника /Е.А. Коновіч, І.Л. Халіф, М.В. Шапина // РЖГГК. - 2013. - Т.23. - № 4. - С.69-78.
5. Нікуліна І.В., Златкина А.Р., Білоусова О.О. і ін. Оцінка клініко-епідеміологічних показників запальних забо¬леваній кишечника в Московській області І.В.. Нікуліна і [ін.] // Російський журнал гастроентерології, гепатології, колопроктології. - 1997. - № 2. - С. 67-71.
6. Ткачов А.В., Мкртчян Л.С., Нікітіна К.Є., Волинська Є.І. Запальні захворювання кишечника: на перехресті проблем О.В.. Ткачов і [ін.] // Практична медицина. - 2012. - № 3 (85). - С. 17-22.
7. Халіф І.Л., Лоранская І.Д. Запальні захворювання кишечника (неспецифічний виразковий коліт і хвороба Крона): клініка, діагностика, лікування /І.Л. Халіф, І.Д. Лоранская. - М .: Міклош, 2004. - 88 с.
8. Barnett M. Animal Models of Colitis: Lessons Learned, and Their Relevance to the Clinic / M. Barnett, A. Fraser // Ulcerative Colitis - Treatments, Special Populations and the Future. 2011. Vol.2. P. 161-165.
9. Belousova EA Epidemiology of inflammatory bowel disease in Russia // Falk Symposium. 2006. P. 31.
10. Boirivant M., Fuss IJ, Chu A., Strober W. Oxazolonecolitis: a murine model of T helper cell type 2 colitis treatable with antibodies to interleukin 4 // J Exp. Med. 21988. Vol. 188. P. 1929-1939
11. Elson Ch.O., Casey TW In vivo models of inflammatory bowel diseases. In: Inflammatory bowel disease // Eds. Targan SR et al. 2010. P. 25-51.
12. Engel MA, Khalil M., Siklosi N., Mueller-Tribbensee SM, Neuhuber WL, Neurath MF, Becker C., Reeh PW Opposite effects of substance P and calcitonin gene-related peptide in oxazolone colitis // Dig Liver Dis. 2012. Vol. 44. P. 24-29.
13. Grisham MB, Granger DN Neutrophil-mediated mucosal injury. Role of reactive oxygen metabolites // Dig Dis Sci. 1998. Vol. 33. P. 6-15.
14. Hagar HH, El-Medany A., El-Eter E., Arafa M. Ameliorative effect of pyrrolidinedithiocarbamate on acetic acid-induced colitis in rats // Eur. J. Pharmacol. 2007. Vol. 554. P. 69-77.
15. Hassan GS, Soliman GA Design, synthesis and anti-ulcerogenic effect of some of furo-salicylic acid derivatives on acetic acid-induced ulcerative colitis // Eur. J. Med. Chem. 2010. Vol. 4. P. 4104-4112.
16. Iseri SO, Ersoy Y., Ercan F., Yuksel M., Atukeren P., Gumustas K., Alican I. The effect of sildenafil, a phosphodiesterase-5 inhibitor, on acetic acid-induced colonic inflammation in the rat / / J. Gastroenterol. Hepatol. 2009. Vol. 24. P. 1142-1148.
17. Kannan N., Guruvayoorappan C. Protective effect of Bauhinia tomentosa on acetic acid induced ulcerative colitis by regulating antioxidant and inflammatory mediators // Int Immunopharmacol. 2013. Vol. 16. P. 57-66.
18. Kiesler P., Fuss IJ, Strober W. Experimental Models of Inflammatory Bowel Disease // Cell Mol Gastroenterol Hepatol. 2015. Vol. 1. P. 154-170.
19. Kojima R., Kuroda S., Ohkishi T., Nakamaru K., Hatakeyama S. Oxazolone-induced colitis in BALB / C mice: a new method to evaluate the efficacy of therapeutic agents for ulcerative colitis // J. Pharmacol. Sci. 2004. Vol. 96. P. 307-313.
20. Mascolo N., Izzo AA, Autore G., Maiello FM, Di Carlo G., Capasso F. Acetic acid-induced colitis in normal and essentialfatty acid deficient rats // J. Pharmacol Exp Ther. 1995. Vol. 272. P. 469-475.
21. Matthew Barnett and Alan Fraser. Animal Models of Colitis: Lessons Learned, and Their Relevance to the Clinic, Ulcerative Colitis - Treatments, Special Populations and the Future // InTech. 2011. Vol. 10. P. 743-772.
22. Millar AD, Rampton DS, Chander CL, Claxson AW, Blades S., Coumbe A., Panetta J., Morris CJ, Blake DR Evaluating the antioxidant potential of new treatments for inflammatory bowel disease using a rat model of colitis // Gut. 1996. Vol. 39. P. 407-415.
23. Morris GP, Beck PL, Herridge MS, Depew WT, Szewczuk MR, Wallace JL Hapten-induced model of chronic inflammationand ulceration in the rat colon // Gastroenterology. 1989. Vol. 96. P. 795-803.
24. Moyana TN, Lalonde JM Carrageenan-induced intestinal injury in the rats a model for inflammatory bowel disease // Ann Clin. Lab. Sci. 1990. Vol. 20. P. 420-426.
25. Neurath MF, Fuss .I, Kelsall BL, Stüber E., Strober W. Antibodies to interleukin 12 abrogate established experimental colitis in mice // J. Exp. Med. 1995. Vol. 182. P. 1281-1290.
26. Okayasu, I. et al. A novel method in the induction of reliable experimental acute and chronic ulcerative colitis in mice // Gastroenterology. 1990. Vol. 98. P. 694-702.
27. Pricolo VE, Madhere SM, Finkelstein SD, Reichner JS Effects of lambda-carrageenan induced experimental enterocolitis on splenocyte function and nitric oxide production // J. Surg. Res. 1996. Vol. 66. P. 6-11.
28. Stefan Wirtz, Clemens Neufert, Benno Weigmann & Markus Neurath Chemically induced mouse models of intestinal inflammation // Nat Protoc. 2007. Vol. 2. P. 541-546.
29. Tannahill CL, Stevenot SA, Campbell-Thompson M., Nick HS, Valentine JF Induction and immunolocalization of manganese superoxide dismutase in acute acetic acid-induced colitis in the rat // Gastroenterology. 1995. Vol. 109. P. 800-811.
30. Travis S., Gert Van Assche, Axel Dignass et al. On the second ECCO Consensus on Crohn`s disease // Journal of Crohn`s and Colitis. 2010. Vol. 4. P. 1-6.
31. Welte T., Zhang SS, Wang T., et al. STAT3 deletion during hematopoiesis causes Crohn's disease-like pathogenesis and lethality: a critical role of STAT3 in innate immunity // Proc Natl AcadSci USA. 2003. Vol. 100. P. 1879-1884.
32. Wirtz S., Neufert C., Weigmann B., Neurath MF Chemically induced mouse models of intestinal inflammation // Nat Protoc. 2007. Vol. 2. P. 541-546.
33. Yalniz M., Demirel U., Orhan C., Bahcecioglu IH, Ozercan IH, Aygun C., Tuzcu M., Sahin K. Nadroparin sodium activates Nrf2 / HO-1 pathway in acetic acid-induced colitis in rats // Inflammation. 2012. Vol. 35. P. 1213-1221.
34. Yamada Y., Marshall S., Specian RD, Grisham MB A comparative analysis of two models of colitis in rats // Gastroenterology. 1992. Vol. 102. P. 1524-1534.
Однією з найбільш значущих проблем в гастроентерології були і залишаються запальні захворювання кишечника (ВЗК) - хвороба Крона (БК) і виразковий коліт (ЯК), що займають одну з провідних позицій по тяжкості перебігу, частоту ускладнень і летальності в структурі хвороб шлунково-кишкового тракту [ 2, 5, 6]. Актуальність проблеми ВЗК на сучасному етапі незаперечна, що обумовлено невідомою етіологією, зростанням захворюваності осіб працездатного віку, відсутністю специфічного лікування, рецидивуючим перебігом, розвитком загрозливих для життя ускладнень, необхідністю проведення тривалої, часто довічної, дорогої терапії і несприятливим медико-соціальним прогнозом [1].
ВЗК характеризуються неспецифічним імунним запаленням в стінці кишки: поверхневим при ЯК і трансмуральним при БК. ЯК - хронічне захворювання, що характеризується дифузним запаленням в межах слизової оболонки (СО), що вражає тільки товсту кишку на різному протязі, в той час як при БК в патологічний процес втягуються будь-які органи травного тракту - від порожнини рота до анального каналу [6, 29] .
Поширеність ВЗК в різних регіонах світу має широку варіабельність: частота ЯК становить від 21 до 268 випадків, а БК - від 9 до 199 випадків на 100 тис. Населення. Поширеність ВЗК в Росії становить 20,4 на 100 тисяч населення для ЯК і 3,7 на 100 тисяч населення для БК [7]. Приріст захворюваності ЯК 5-20 випадків на рік, БК - 5-15 випадків на рік на 100 тис. Населення. Поширеність ЯК завжди перевищує поширеність БК, однак, зростання захворюваності БК в останні 20 років більш значний, що пов'язане з поліпшенням діагностики даної групи захворювань завдяки розробці чітких діагностичних критеріїв [6]. У 30-50% випадків ВЗК маніфестують в дитячому віці [3]. У нашій країні в структурі захворюваності ВЗК переважають важкі форми з ускладненнями і високою летальністю, що є наслідком пізньої діагностики: діагноз ЯК протягом першого року хвороби встановлюють тільки в 25% випадків, в інших випадках діагноз підтверджується протягом 3-12 років від початку клінічних проявів [6]. При встановленні діагнозу БК в період до трьох років ускладнення розвиваються в 55%, при більш пізній діагностиці - в 100% випадків. При пізній діагностиці ЯК розвиток важких ускладнень відбувається в 29% випадків [4, 6].
Відсутність єдиного погляду на проблему ВЗК серед практикуючих лікарів, пізня діагностика, неадекватне лікування є причиною тяжкого перебігу захворювання, інвалідизації осіб працездатного віку і летальних випадків, що зумовлює не тільки медичне, але й важливе соціальне значення БК і ЯК [2, 5, 6] . З огляду на вищесказане, на даному етапі актуальним є розробка нових терапевтичних підходів в лікуванні ВЗК і їх доклінічні випробування. Створення та дослідження нових лікарських препаратів ставить завдання експериментального моделювання захворювань людини.
Мета роботи - провести критичний аналіз вітчизняних і зарубіжних джерел літератури, індексованих в базах даних РИНЦ, Pubmed, Medline, присвячених методам експериментального моделювання ВЗК, і визначити оптимальні експериментальні моделі ЯК і БК, що задовольняють клінічної, морфологічної та лабораторної картині захворювань, які характеризуються доступністю, швидкістю методів і економічною перевагою.
Результати. Аналіз вітчизняної та зарубіжної літератури дозволяє зробити висновок про існування двох базових напрямків в моделюванні ВЗК: генна інженерія лабораторних тварин і індукція ЯК і БК шляхом екзогенного введення в травний тракт хімічних речовин, що використовуються в якості гаптенов в імунологічних реакціях.
Генна інженерія є новим, активно розвиваються напрямком в медицині. В рамках експериментального моделювання ВЗК, модифікація генотипу мишей призводить до створення «нокаутних» і «трансгенних» ліній, у яких захворювання розвивається спонтанно і асоційоване з втратою імунної толерантності каутологічной кишкової мікрофлори [4]. «Нокаутні» миші в результаті виключення у них певної ділянки гена втрачають компоненти епітелію кишечника (кератин 8-дефіцитні миші), слиз (муцин 2-дефіцитні миші), транспортний білок (миші з дефіцитом гена 1а множинної медикаментозної резистентності). Вимкнення сигнальних молекул у таких мишей призводить до дисбалансу про- і протизапальних цитокінів (A20-дефіцитні миші, STAT73 - / - дефіцитні миші, ІЛ-10-дефіцитні миші) зі збільшенням продукції прозапальних цитокінів (IFN-γ, ФНП-α, ІЛ -1, ІЛ-12), хемокінів і їх рецепторів і розвитком Th1-залежного імунного запалення, що характеризується інфільтрацією СО кишки імунокомпетентними клітинами (нейтрофіли, CD4 + T-клітини, B-клітини та ін.) і поразкою стінки кишечника, що нагадує таке при БК . У «трансгенних» мишей наслідком зміни генотипу є перебудова адаптивного імунної відповіді з активацією ефекторних функції CD4 + T-лімфоцитів (STAT4 трансгенні миші), високої експресії ІЛ-7 (ІЛ-7-трансгенні миші) або лиганда СD40 на лімфоцитах (СD40-лігандтрансгенние миші ) з переважанням прозапальних медіаторів, внаслідок чого після додаткової антигенної стимуляції розвиваються явища ентероколіту з глибоким трансмуральним запаленням і щільним інфільтратом CD4 + T-клітин, що продукують ІЛ-13, IFN-γ та ФНП-α, подібні до морфол гическими характеристиками ЯК у людини [11, 31].
Використання генетично модифікованих лабораторних тварин в експериментальному моделюванні ВЗК дозволяє отримати достовірні клініко-лабораторні та морфологічні зміни, характерні для ЯК або БК, однак, пов'язане зі значними фінансовими витратами і тривалим тимчасовим періодом реалізації експериментальної моделі. Хімічно індуковані моделі експериментальних ВЗК є пріоритетними в порівнянні з геноінженерний в зв'язку з економічною перевагою, доступністю методів, простотою у виконанні і більш швидкої реалізацією моделі. Розрізняються ці моделі по: місця введення речовини (peros, perrectum), наявності / відсутності попередньої сенсибілізації організму, речовини-індуктора (трінітробензолсульфоновая кислота (ТНБС), дінітробензолсульфоновая кислота (ДНБС), декстран сульфат натрію (ДСН), оцтова кислота, оксазолон, карагенан ). Безумовно, кожна модель характеризується рядом обмежень і недоліків поряд з достоїнствами і перевагами, виходячи з чого виникає необхідність порівняння методик даних експериментальних моделей.
За даними різних авторів, використання ТНБС досить поширене при експериментальному моделюванні як БК, так і ЯК у мишей, щурів і кроликів. Модель є двоетапної: на 1 добу експерименту - попередня сенсибілізація організму шляхом нанесення на шкіру тварини 150 мкл 1% розчину ТНБС (5% водного розчину ТНБС в розчині ацетону і оливкового масла в співвідношенні їх 4: 1), на 8 добу експерименту - ректальне введення 100 мкл 5% водного розчину ТНБС і 50% етилового спирту в співвідношенні 1: 1 [28]. Клінічні і морфологічні зміни, що розвиваються в результаті введення ТНБС, подібні до тих, що спостерігаються при ВЗК у людини: важка діарея, втрата ваги, випадання прямої кишки, кровотечі, вогнищеві виразки, нейтрофильная інфільтрація і витончення стінки кишки, зменшення кількості крипт [23, 25]. Однак доведено, що дана кислота сприяє процесу руйнування кишкової стінки з низкою суттєвих відмінностей, характерних для БК: некроз і більш глибоке ушкодження тканин, характерне для трансмурального запалення при розвитку БК [21]. Широко відомо, що БК характеризується імунною відповіддю на основі Th-1 опосередкованого механізму, а введення етанольних 45-50% розчинів ТНБС забезпечує кращу деструкцію СО, чому передує активація імунних клітин слизової завдяки впливу трінітрофенілепітопа (ТНФе), який є антигенними стимулом для розвитку імунного відповіді. Даний ТНФе ініціює імунну відповідь і стимулює вироблення IL-12, IL-23 макрофагами і дендритними клітинами в епітеліальних шарі СО кишечника. З огляду на цей факт, можна зробити висновок про переважне застосування ТНБС для моделювання БК, а не ЯК [21].
Для експериментального моделювання ЯК і БК застосовується також ДНБС, розчинена в 50% етиловому спирті, введена perrectum на глибину 8 см за допомогою катетера 3.5F в обсязі 100 мг / кг. Клінічна і морфологічна картина патології, що розвивається в результаті введення ДНБС, проявляється: втратою ваги і діареєю з випаданням прямої кишки, кровотечами, вогнищевими виразками і нейтрофільної інфільтрацією СО кишечника, згладжуванням і зменшенням кількості крипт, і багато в чому схожа з тією, що спостерігається при введенні ТНБС, що також дозволяє зробити висновок про переважне використання ДНБС в моделюванні БК, а не ЯК [9, 23].
У літературі є дані про широке використання ДСН, як речовини, здатного індукувати ЯК у мишей, щурів, хом'яків і морських свинок [26]. Речовина вводиться в раціон експериментальних тварин у вигляді 3-10% водного розчину і через 7-10 днів призводить до структурно-функціональних змін кишечника, що супроводжується клінічними ознаками ЯК: втрата ваги, кривава діарея; і морфологічними ознаками ЯК: вкорочення ободової кишки, виразка СО, зменшення числа келихоподібних клітин, крипт і їх глибини, інфільтрація лімфоцитами, плазмоцитами і гістоціти [26]. Модель досить проста у виконанні, займає невелику кількість часу і зручна для вивчення вкладу вроджених імунних механізмів в розвиток запальних змін стінки кишечника, проте, є також недоліки. При пероральному введенні ДСН відзначається значна варіабельність кількості речовини, що надійшов в шлунково-кишковий тракт, в зв'язку з неможливістю контролю поглиненого тваринами обсягу розчину. Вищесказане обумовлює різнорідність ушкоджень слизової стінки кишечника по глибині і площі поширення, наслідком чого є широкий розкид результатів експерименту.
Ректального введення оцтової кислоти (КК) - самий Економічно Вигідний и простий у віконанні метод експериментального моделювання ЯК. У літературі опісані Різні концентрації и ОБСЯГИ введеного Речовини: 1-2 мл 3-6% розчин, 5 мл / кг 4% розчин. Речовина вводиться perrectum за допомогою поліуретанової трубки для ентерального харчування на глибину 6-8 см. Через 24-48 год від моменту введення в стінці товстої кишки спостерігаються такі зміни: нейтрофильная інфільтрація стінки кишки, масивний некроз слизового і підслизового шару, розширення судин, набряк підслизового шару і виразки [14, 16, 17, 22, 33]. Дані зміни спостерігаються також при ЯК. Однак неспецифічний характер пускового пошкодження СО і неможливість хронізації процесу при використанні КК роблять цю модель недосконалої в моделюванні ЯК [13, 15, 20, 29, 34]. Також, недоліком застосування КК є значна частота летальних випадків експериментальних тварин в зв'язку з перфорацією стінки кишечника, значною кровотечею та розвитком перитоніту.
Карагенан - високомолекулярний сульфатованих полісахарид, отриманий із червоних водоростей. Залежно від ступеня сульфатирования і розчинності підрозділяється на три підтипи - каппа, йота, лямбда. Для індукції ВЗК в експерименті використовується лямбда-карагенан, який включається в раціон щурів у вигляді 2% водного розчину протягом 42 днів без попередньої сенсибілізації або протягом 30 днів з попередньою сенсибілізацією шляхом парентерального введення 1,5% розчину лямбда-каррагинана [24, 27]. Зміни стінки товстої кишки на момент закінчення експерименту аналогічні тим, що спостерігаються при перебігу ЯК у людини. Використання лямбда-каррагинана як індуктора експериментального ЯК відрізняється простотою у виконанні і відсутністю дискомфорту у тварин, поступовим розвитком уражень стінки кишечника, що дозволяє послідовно оцінити динаміку морфологічних змін [24]. Однак, як і в моделі з використанням ДСН, неможливо створити однорідну групу лабораторних тварин в зв'язку з різною кількістю надійшов в організм речовини у кожного конкретного тваринного. Також, дана модель займає тривалий час.
Альтернативним методом моделювання ЯК є використання речовини 4-етоксіметілен-2-феніл-2-оксазолін-5-он (оксазолон). Модель двоетапна: на 1 добу експерименту - попередня сенсибілізація організму шляхом нанесення на шкіру тварини 150 мкл 3% розчину оксазолона (оксазолон в розчині ацетону і оливкового масла в співвідношенні їх 4: 1), на 8 добу експерименту - ректальне введення 100 мкл 1% розчину оксазолона в 50% етиловому спирті [12, 19, 28]. При оцінці морфологічних змін на 1-5 добу після 2 етапу експерименту в стінці кишечника експериментальних тварин виявляються зміни, подібні до тих, що спостерігаються при ЯК у людини: зменшення кількості келихоподібних клітин і крипт, розширення судин, нейтрофильная і лімфоцитарна інфільтрація стінки кишки, набряк підслизового шару [10]. Перевагою є доступність, простота у виконанні, швидкість реалізації моделі. Щотижневе введення малих доз оксазолона викликає хронізацію ЯК у тварин, що більш можна порівняти з плином ЯК у людини і дозволяє проспективно оцінити різні показники в динаміці перебігу процесу [18].
Висновки
- Основні напрямки в експериментальному моделюванні ВЗК включають використання генетично модифікованих лабораторних тварин і різні методи хімічної індукції ЯК і БК шляхом екзогенного введення в травний тракт речовин - гаптенов імунологічних реакцій: трінітробензолсульфоновой кислоти, дінітробензолсульфоновой кислоти, декстран сульфату натрію, оцтової кислоти, оксазолона, каррагинана.
- Індукція ВЗК хімічними речовинами є пріоритетною експериментальною моделлю в порівнянні з генною інженерією лабораторних тварин в зв'язку з економічною перевагою, доступністю методів, простотою у виконанні і швидкої реалізацією моделі.
- Найбільш зручною і задовольняє всім критеріям експериментальної моделі ЯК є двоетапна модель з використанням оксазолона.
- Оптимальною експериментальною моделлю БК є двоетапна модель з використанням ТНБС.
бібліографічна ПОСИЛАННЯ
Осика М.В., Симонян Є.В., Листочок Є.В., Бакеева А.Е., Бівалькевич В.А. Запальні захворювання КИШКІВНИКА: ВИБІР ОПТИМАЛЬНОЇ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ МОДЕЛІ // Сучасні проблеми науки та освіти. - 2017. - № 3.;
URL: http://www.science-education.ru/ru/article/view?id=26524 (дата звернення: 27.06.2019).
Пропонуємо вашій увазі журнали, что видають у видавництві «Академія природознавства»
(Високий імпакт-фактор РИНЦ, тематика журналів охоплює всі наукові напрямки)
Ru/ru/article/view?