Інсульти продовжують залишатися однією з найважливіших проблем сучасного суспільства, будучи основною причиною глибокої і тривалої інвалідизації населення.
Метою реабілітації є повернення пацієнта до активної соціально-побутової діяльності, створення оптимальних умов для його активної участі в житті суспільства і в кінцевому підсумку поліпшення якості життя як самого хворого, так і його родичів.
Основними завданнями реабілітації є відновлення життєво важливих функцій людини за допомогою фізичних і психологічних методів, вплив на організм хворого за допомогою медикаментозної терапії для поліпшення і нормалізації обмінних процесів, а також вироблення системи адаптації при необоротних змінах, викликаних патологічним процесом.
Одним з основних механізмів, що забезпечують відновлення функцій пацієнтів, є нейропластічності, яка полягає в здатності нервової тканини змінювати як структурну, так і функціональну організацію під впливом зовнішніх і внутрішніх факторів.
Нейрональна реорганізація і відповідно пластичність нервової системи пов'язані з наступними механізмами [1, 2]: функціонування раніше неактивних зв'язків, спруттінг волокон збережених нейронів (відновлення зростання ураженого аксона, зміна гіллястості волокон, площі і щільності шипиків дендритів), формування нових синапсів, синаптическое ремоделирование ( зміна конфігурації та властивостей синапсів), реорганізація нейрональних ланцюгів (формування багатьох ланцюгів, що забезпечують близькі функції), забезпечення внесінаптіческого нейрональної передачі збудження, зміни астроглії (зміна структури астроцитів, збільшення числа контактів синапсів і астроцитів).
Відновлення рухових, чутливих, когнітивних функцій, рівень соціально-побутової адаптації, купірування больових синдромів у пацієнтів після інсульту, а також якість їх життя в істотному ступені залежать від своєчасного і адекватного застосування методів фізичної і нейропсихологической реабілітації, здійснення правильного догляду, дотримання мультидисциплінарного принципу ведення даної категорії пацієнтів [3, 4], проте згідно з результатами різних досліджень використання медикаментозної терапії в рамках ко мплексной реабілітації також має істотне значення щодо підвищення її ефективності [5, 6].
Останнім часом при проведенні реабілітації неврологічних пацієнтів широко розглядається питання активного застосування нейропептидів. Нейропептиди - біологічно активні речовини, які беруть участь в регуляції метаболізму і підтримці системи саморегуляції організму. Дані речовини регулюють практично всі функції центральної нервової системи, а також беруть участь в управлінні вегетативними реакціями та контролюванні больової чутливості.
Нейропептиди здійснюють контроль за експресією вторинних клітинних месенджерів, цитокінів та інших сигнальних молекул, а також за запуском генетичних програм антиапоптозних захисту та активізації нейротрофического метаболізму, в той же час, володіючи самостійним нейротрофическим ефектом [7], сприяючи, таким чином, активації нейрорепаратівних і нейрорегенераторних механізмів [8, 9]. Перераховані вище ефекти нейропептидів призводять до стимуляції процесів нейропластичности, що вкрай важливо при проведенні реабілітації пацієнтів після інсульту.
Для вивчення впливу терапії з використанням нейропептидів на ефективність реабілітації пацієнтів після інсульту було проведено дослідження, мета якого полягає в підвищенні ефективності реабілітації даної категорії пацієнтів, а завданням є вивчення впливу препарату Кортексин на відновлення неврологічних функцій пацієнтів після інсульту, рівень їх соціально-побутової адаптації, а також якість життя.
Одне із завдань дослідження полягає також в аналізі ефективності застосування Кортексин при терапії станів, які є одними з основних стримуючих чинників на шляху адекватного відновлення пацієнтів, до яких, поряд з іншими, можна віднести больові синдроми і когнітивні розлади.
Кортексин є препарат пептидного структури, механізм дії якого пов'язаний з його метаболічною активністю, що, в свою чергу, полягає в регулюванні рівня концентрації гальмівних і збуджуючих амінокислот, серотоніну і дофаміну [10]. Крім того, Кортексин володіє антиоксидантною активністю і здатністю відновлювати біоелектричну активність головного мозку, а також зменшує нейротоксичність глутамату, в зв'язку з чим володіє нейроцітопротекторним дією на тлі окисного стресу [11]. Важливим компонентом механізму дії даного препарату є його здатність перешкоджати розвитку апоптозу [12, 13].
Матеріал і методи дослідження
Аналізу були піддані результати лікування 1240 пацієнтів, які перенесли ішемічний інсульт. Демографічні характеристики пацієнтів - середній вік 646 жінок і 594 чоловіків склав 69,7 року (від 33 до 89 років).
Всі пацієнти були розділені на дві групи по 620 чоловік (отримували і не отримували Кортексин), які були стандартизовані за різними показниками, таким як вік, стать, ступінь вираженості неврологічних і психоемоційних порушень, рівень побутової адаптації, якість життя, а також проведені види і методи фізичної, фізіотерапевтичної, нейропсихологической і психотерапевтичної реабілітації (принцип matched-controlled).
Стандартизація досліджуваних груп, проведена за перерахованими показниками порівнянності, представлена в табл. 1. Чим вище значення р, тим ближчі групи лікування з того чи іншого показника. У разі р = 1,000 спостерігається повний збіг між групами за певним показником.
Це дослідження проводилося в Центрі медичної реабілітації на базі ГБУЗ МЛ № 38 ім. Н. А. Семашко (Санкт-Петербург) в період з 2013 р по 2016 р
Дизайн дослідження має проспективний порівняльний відкритий характер.
Кортексин призначався на 1-2 і 6-7 місцях інсульту і застосовувався повторними курсами з інтервалом між ними в 10 днів.
Застосовувалася наступна схема використання і дозування препарату: щодня внутрішньом'язово в дозі 10 мг 2 рази на добу протягом 10 днів.
Аналіз результатів лікування проводився за такими параметрами: відновлення неврологічних функцій, рівень соціально-побутової адаптації, нормалізація когнітивних функцій, купірування / зменшення вираженості больових синдромів та якість життя пацієнтів.
Порушення і ступінь відновлення неврологічних функцій визначалися за допомогою шкал Бартел [14], Ліндмарк [15] і Скандинавської шкали [16]. За шкалою Бартел оцінювалися рухові функції і побутова адаптація; за шкалою Ліндмарк - функції руху і чутливості; по Скандинавської - рухові, мовні функції, орієнтація в часі, просторі і власної особистості. Відповідно до отриманих результатів ступінь відновлення визначалася таким чином: відсутність відновлення - середнє арифметичне кількість балів, набрана за всіма трьома перерахованими шкалами, становило менше 30% балів від їх максимальної кількості; мінімальне - 30-49%; задовільний - 50-74%; достатня - 75-94%; повне - більше 94%.
Рівень побутової і соціальної адаптації визначався за шкалою самооцінки побутових можливостей повсякденному житті Мертон і Саттон [17]. Відповідно до отриманих результатів ступінь побутової адаптації визначалася таким чином: відсутність побутової адаптації - 0 балів; мінімальна - 1-29 балів; задовільна - 30-45 балів; достатня - 46-58 балів; повна - 59 балів.
Когнітивні функції оцінювалися за допомогою короткої шкали оцінки ментального статусу - MMSE (Mini-Mental State Examination) [18] і Монреальської шкали оцінки когнітивних функцій (Мосаєв) [19].
Відповідно до отриманих результатів за шкалою MMSE стан когнітивних функцій визначалося наступним чином: 28-30 балів - немає порушень когнітивних функцій, 24-27 балів - преддементних (легкі) когнітивні розлади, 20-23 бали - деменція легкого ступеня вираженості, 11-19 балів - деменція помірного ступеня вираженості, 0-10 балів - деменція важкого ступеня вираженості; ступінь поліпшення когнітивних функцій визначалася таким чином: незначне поліпшення - збільшення кількості балів на 1-6 балів; задовільний - на 7-13 балів; виражене поліпшення - на 14 і більше балів.
Згідно з результатами, отриманими за шкалою Мосаєв, наявність когнітивних розладів визнавалося при виявленні 25 і менше балів; ступінь поліпшення когнітивних функцій відповідно до шкали Мосаєв визначалася таким чином: незначне поліпшення - збільшення кількості балів на 1-5 балів; задовільний - на 6-11 балів; виражене поліпшення - на 12 і більше балів.
Аналіз ефективності нейропептідних терапії щодо усунення больових синдромів проводився наступним чином. Оскільки оцінка вираженості больового синдрому носить досить суб'єктивний характер, для об'єктивізації результатів дослідження були використані дві шкали оцінки болю: візуальна аналогова шкала (ВАШ) Хаскіссон [20] і багатовимірний вербально-колірний тест болю (МВЦТБ) [21], в рамках застосування якого в як діагностичний засіб використовуються як вербальні, так і невербальні символи, перш за все колір. Крім того, використання даного тесту дозволяє проводити диференційну діагностику психогенного больового синдрому, який нерідко зустрічається серед даної категорії пацієнтів і може кілька спотворювати об'єктивні результати дослідження щодо оцінки вираженості больового синдрому. Ступінь вираженості больових відчуттів, згідно з вибором пацієнтом переважних кольорів, поділялась на 7 рангів: відсутність болю; дуже слабка скороминуща біль; слабка біль; біль середнього ступеня вираженості; сильний біль; дуже сильний біль; нестерпний біль ( «сильніше бути не може»).
Аналіз вираженості больового синдрому за допомогою ВАШ проводився наступним чином. Інтенсивність больового синдрому вимірювалася у всіх випадках однієї і тієї ж лінійкою зліва направо з точністю до 1 мм (0 мм відповідає відсутності болю, 100 мм - максимальної коли-небудь, що випробовується пацієнтом болю). Відповідно до отриманих результатів оцінювали вираженість больового синдрому: відсутність болю - 0,0-10,0 мм, мінімальна біль - 10,1-30,0 мм, помірний біль - 30,1-50,0 мм, сильний біль - 50,1 -70,0 мм, дуже сильний біль - 70,1-90,0 мм, максимальна біль - 90,1-100 мм.
Якість життя пацієнтів визначалося за допомогою профілю впливу хвороби (Sickness Impact Profile) [22, 23]. Відповідно до кількості балів, набраних за даною шкалою, якість життя оцінювалося в такий спосіб: відсутність порушень якості життя - 0 балів; мінімальні порушення - 1-10 балів; легкі порушення - 11-25 балів; помірні порушення - 26-40 балів; виражені порушення - 41-55 балів; грубі порушення - понад 55 балів.
Критерії включення пацієнтів в даний дослідження:
- діагноз - інфаркт головного мозку, підтверджений при проведенні комп'ютерної або магнітно-резонансної томографії;
- ступінь порушення неврологічних функцій (кількість балів за шкалами Бартел, Ліндмарк і Скандинавської - не більше 24% від максимальної кількості балів);
- ступінь соціально-побутової дезадаптації (кількість балів за шкалою Мертон і Саттон - не більше 24% від максимальної кількості балів);
- рівень якості життя (кількість балів відповідно до профілю впливу хвороби - понад 55 балів);
- для аналізу впливу терапії на купірування / зменшення вираженості больового синдрому - наявність вираженого больового синдрому, виявленого за шкалою ВАШ: дуже сильна (70,1-90,0 мм) або максимальна (90,1-100 мм);
- для аналізу впливу терапії на стан когнітивних функцій - наявність виявлених за допомогою шкал MMSE і Мосаєв когнітивних розладів будь-якого ступеня вираженості.
На основі отриманих даних була створена комп'ютерна база даних з можливістю статистичного аналізу. Всі клінічні показники, зареєстровані при обстеженні пацієнтів, були адаптовані для математичної обробки і вивчалися з використанням методів багатовимірного статистичного аналізу.
Для перевірки близькості до нормального розподілу спостерігалися значень факторів і параметрів (т. Е. Зіставлення теоретично і експериментально отриманих розподілів) були використані критерій Пірсона χ2 і критерій Колмогорова-Смирнова. У дослідженні були використані пакети наступних прикладних програм: Statistica for Windows 8.0 (для статистичного аналізу), MS Office 2010 (для організації і формування матриці даних, підготовки графіків і діаграм). Оцінка достовірності відмінностей середніх величин для незалежних змінних здійснювалася по t-критерієм Стьюдента. Відмінності вважалися достовірними при p <0,05. При частоті досліджуваного події менше 5 спостережень в одному з елементів таблиці, використання критерію χ2 признавалася не коректним і вимагало використання точного критерію Фішера.
Результати та обговорення
Згідно з результатами дослідження, використання кортексин при реабілітації пацієнтів після інсульту в статистично достовірної мірою підвищує її ефективність.
Так, в групі пацієнтів, в рамках терапії яких використовувався Кортексин, достатня і повна ступінь відновлення неврологічних функцій відзначалася у 62,1% хворих, в групі хворих, які не отримували даний препарат, - у 45,3% (р <0,01) (табл. 2).
Крім того, застосування Кортексин викликає достовірне підвищення рівня побутової адаптації пацієнтів після інсульту. Так, в групі пацієнтів, які отримували даний препарат, достатня і повна ступінь побутової адаптації відзначалася в 60,6% випадків, а в групі хворих, які не отримували Кортексин, - в 43,9% випадків (р <0,01) (табл. 2).
Крім того, як показали результати дослідження, застосування Кортексин в статистично достовірної мірою впливає на нормалізацію когнітивних функцій пацієнтів після інсульту. Говорячи про поліпшення когнітивних функцій, необхідно відзначити, що цей висновок було зроблено на підставі аналізу результатів лікування як за шкалою MMSE, так і за шкалою Мосаєв.
Серед пацієнтів з порушеннями когнітивних функцій, при реабілітації яких використовувався Кортексин, згідно з проведеним дослідженням за шкалою MMSE, когнітивні розлади легкого ступеня і відсутність оних після проведених курсів терапії спостерігалися у 62,5% хворих, а серед котрі одержували даний препарат - у 28,2 % (р <0,001) (табл. 3). У той же час, деменція важкого ступеня спостерігалася у 6,6% пацієнтів першої групи і у 27,2% - другої групи (р <0,01).
Також згідно з результатами проведеного дослідження, спостерігаються статистично значущі відмінності між групами пацієнтів, в рамках реабілітаційного лікування яких використовувався і не використовувався Кортексин, щодо динаміки стану когнітивних функцій (рис. 1).
Так, в групі хворих, які отримували Кортексин, задовільна і виражений ступінь поліпшення когнітивних функцій спостерігалася у 66,4%, в групі не отримували даний препарат аналогічний показник становить 32,7% (р <0,001). У той же час, незначна ступінь поліпшення когнітивних функцій в групі кортексин становить 33,6%, в контрольній групі - 67,3% (р <0,001) (рис. 1).
Згідно з результатами оцінки ефективності терапії за шкалою Мосаєв, в групі пацієнтів, при реабілітації яких використовувався Кортексин, когнітивні розлади різного ступеня вираженості спостерігалися у 68,1%, в групі не отримували Кортексин - у 87,8% (р <0,01).
Також спостерігаються статистично значущі відмінності між групами дослідження в плані динаміки стану когнітивних функцій, проаналізованої відповідно до шкали Мосаєв (рис. 2).
Так, в групі пацієнтів, в рамках терапії яких застосовувався Кортексин, задовільна і виражений ступінь поліпшення когнітивних функцій спостерігалася у 58,8% хворих, в групі хворих, які не отримували даний препарат, - у 29,7% (р <0,001), в той час як незначна ступінь поліпшення когнітивних функцій в групі кортексин становить 41,2%, в контрольній групі - 70,3% (р <0,001) (рис. 2).
! Застосування Кортексин в статистично достовірної мірою спріяє нормалізації всех досліджуваніх когнітівніх функцій (табл. 4, 5). Найбільший вплив застосування даного препарату зробило на нормалізацію і поліпшення мови, її швидкості, читання і реалізації зорово-конструктивних / виконавчих навичок, що, безумовно, в значній мірі сприяє підвищенню рівня соціально-побутової адаптації.
Згідно з результатами дослідження, проведеного за шкалою MMSE, в групі мають когнітивні порушення пацієнтів, які отримували Кортексин, виражене поліпшення мови спостерігалося на тлі терапії у 76,8%, читання - у 80,3%. Аналогічні показники серед пацієнтів, які не отримували Кортексин, складають відповідно 49,2% (р <0,001) і 51,3% (р <0,001) (табл. 4).
Згідно з результатами дослідження, проведеного за шкалою Мосаєв, в групі пацієнтів, в терапії яких використовувався Кортексин, виражене поліпшення мови спостерігалося у 79,6%, виконання зорово-конструктивних навичок - у 73,4%, швидкості мови - у 62,4%. Аналогічні показники серед пацієнтів контрольної групи складають відповідно 46,4% (р <0,001), 46,6% (р <0,001) і 37,2% (р <0,001) (табл. 5).
Як показали результати дослідження, реабілітація з використанням нейропептідних терапії в істотному ступені впливає і на купірування і зменшення вираженості больових синдромів у пацієнтів після інсульту, що, безумовно, розширює можливості використання різних методів і видів реабілітації та, відповідно, сприяє підвищенню ефективності реабілітації. Як ми бачимо, спостерігаються статистично значущі відмінності в відношенні купірування та зменшення вираженості больового синдрому в групах, які отримували і не отримували Кортексин.
Так, відсутність і мінімальна вираженість больового синдрому, відповідно до шкали Хаскіссон (ВАШ), серед пацієнтів, які страждають тими чи іншими больовими синдромами, на тлі терапії із застосуванням кортексин відзначалися у 85,3% пацієнтів, у контрольній групі - у 70,4% ( р <0,05) (рис. 3).
Відповідно оцінці ефективності терапії за допомогою багатовимірного вербально-колірного тесту болю, купірування больового синдрому або дуже слабка біль в групі кортексин відзначалися в 89,4% випадків. Аналогічний показник в групі, що не отримували Кортексин, склав 75,7% (р <0,05) (рис. 4).
Цей висновок, на перший погляд, може здатися досить несподіваним, проте воно може бути пояснено тим, що нейропептиди беруть досить активну участь в контролюванні больової чутливості.
Згідно з результатами дослідження, рівень якості життя відповідно до профілю впливу хвороби (Sickness Impact Profile) у пацієнтів, які отримували Кортексин, в статистично достовірної ступеня вище, ніж у хворих, які не отримували даний препарат.
Так, в групі пацієнтів, які отримували Кортексин, відсутність порушень якості життя і їх мінімальна вираженість спостерігалися у 62,7%, в контрольній групі - у 45,2% (р <0,01) (рис. 5). Навпаки, виражені і грубі порушення якості життя відзначалися у 22,6% пацієнтів в групі кортексин і у 33,5% - в контрольній групі (р <0,05) (рис. 5).
Як свідчать результати дослідження, Кортексин статистично достовірно поліпшував і фізичні, і психосоціальні, і побутові складові якості життя.
Так, в групі пацієнтів, які отримували Кортексин, відсутність порушень фізичних характеристик якості життя (догляд за тілом, переміщення, функціональна мобільність) і їх мінімальна вираженість спостерігалися у 65,3% хворих, в контрольній групі - у 46,8% (р <0 , 01). Виражені і грубі порушення даних складових якості життя відзначали 18,7% пацієнтів групи кортексин і 30,3% - контрольної групи (р <0,05) (табл. 6).
Відсутність порушень психосоціальних аспектів якості життя (емоційність, соціальна взаємодія, ініціативність, енергійність поведінки, спілкування) і їх мінімальна вираженість відзначалися у 70,2% пацієнтів, які отримували Кортексин, і у 33,4% хворих, які не отримували даний препарат (р <0,001 ). Виражені і грубі порушення даних складових якості життя спостерігалося в 15,6% випадків в групі кортексин і в 36,8% - в контрольній групі (р <0,01) (табл. 6).
У групі пацієнтів, які отримували Кортексин, відсутність порушень побутових характеристик якості життя (робота, сон, відпочинок, дозвілля, харчування, ведення домашнього господарства) і їх мінімальна вираженість спостерігалися у 60,2% хворих, в контрольній групі - у 48,2% ( р <0,05). Виражені і грубі порушення даних складових якості життя відзначали 20,8% пацієнтів в групі кортексин і 33,5% - в контрольній групі (р <0,05) (табл. 6).
Висновки
Як показали результати дослідження, застосування Кортексин при реабілітації пацієнтів після інсульту в статистично достовірної мірою підвищує ефективність проведеного лікування, що проявляється і в ставленні підвищення ступеня відновлення рухових, чутливих, когнітивних функцій пацієнтів, і щодо зростання рівня їх соціально-побутової адаптації та якості життя .
Результати цього дослідження дозволяють зробити наступні висновки.
- При проведенні реабілітації пацієнтів, які перенесли інсульт, застосування Кортексин є виправданим і доцільним.
- Виявлено високу ефективність кортексин, застосування якого в статистично значущою мірою сприяє підвищенню ступеня відновлення різних функцій пацієнтів і рівня їх соціально-побутової адаптації.
- Застосування Кортексин в статистично достовірної мірою впливає на поліпшення когнітивних функцій пацієнтів після інсульту.
- Виявлено досить висока аналгетичну активність кортексин, застосування якого в статистично значущою мірою сприяє купірування больових синдромів, розвиток яких пов'язаний з перенесеним пацієнтами інсультом.
- Застосування Кортексин сприяє статистично значущого підвищення рівня якості життя пацієнтів після інсульту. Використання даного препарату сприяє статистично істотного покращання і фізичних, і психосоціальних, і побутових аспектів якості життя.
Отримані результати узгоджуються з даними інших авторів про позитивний вплив кортексин на підвищення ефективності реабілітації пацієнтів, які перенесли інсульт [24-26].
Таким чином, результати дослідження свідчать про виправданість і доцільність застосування препарату Кортексин при проведенні реабілітації пацієнтів, які перенесли інсульт, з метою підвищення її ефективності, що, безумовно, дозволяє рекомендувати даний препарат для широкого використання в клінічній практиці.
З огляду на велику різноманітність лікарських препаратів, пропонованих для реабілітації пацієнтів, які перенесли інсульт, та відсутність одностайної думки дослідників щодо їх ефективності, можна відзначити, що подальші дослідження в даній області представляються досить цікавими і надзвичайно корисними.
література
- Дамулін В., Кононенко Є. В. Рухові порушення після інсульту: патогенетичні та терапевтичні аспекти // Consilium medicum. 2007. № 2. С. 86-91.
- Hallet M. Plasticity of human motor cortex and recovery from stroke // Brain Res Rev. 2001. Vol. 36. P. 169-174.
- Камаева О. В., Монро П. Мультидисциплінарний підхід у веденні і ранньої реабілітації неврологічних хворих. Методичний посібник / За ред. А. А. Скоромца. СПб, 2003.
- Ковальчук В. В., Скоромец А. А. Основні принципи і результати діяльності мультидисциплінарної бригади при відновлювальному лікуванні пацієнтів, які перенесли інсульт, на прикладі досвіду роботи центру неврологічної реабілітації // Неврологічний вісник ім. В. М. Бехтерева. 2007. № 4. С. 5-9.
- Віленський Б. С. Інсульт. СПб: Медичне інформаційне агентство, 1995.
- Ковальчук В. В. Терапевтичні можливості поліпшення когнітивних функцій, психоемоційного стану та якості життя пацієнтів після інсульту // Журнал неврології і психіатрії ім. С. С. Корсакова. 2015. № 12. С. 92-97.
- De Wied D. The neuropeptide concept // Progr in Brain Res. 1987. Vol. 72. P. 93-108.
- Ашмарин І. П., Стукалов П. В. Нейрохимия. М .: Изд-во Инст. Біомед. хімії РАМН, 1996..
- Hershkovitz M., Zwiers H., Gispen WH The effect of ACTH on rat brain synaptic plasma lipid fluidity // Biochim Acta. 1982. Vol. 692. P. 495-497.
- Скворцова В. І., Евзельман М. А. Ішемічний інсульт. Орел, 2006. 404 с.
- Скоромец А. А., Дамбінова С. А., Дьяконов М. М. та ін. Новий біохімічний маркер церебральної ішемії // Клінічна медицина Казахстану. 2009. № 1. C. 198-199.
- Гранстрем О. К., Сорокіна Е. Г., Сторожових Т. П. та ін. Останні новини про кортексин (нейропротекция на молекулярному рівні) // Terra Medica Nova. 2008. № 5. C. 1-4.
- Семко В. Я., Іванова С. А., Большова А. Нейропротектори в боротьбі з апоптозом і їх застосування на ранніх етапах терапії // Медичний вісник. 2008. № 6-7. C. 15.
- Machoney F., Barthel D. Functional evalution: the Barthel Index // Md State Med J. 1965. Vol. 14. P. 61-65.
- Lindmark B. Evaluation of functional capacity after stroke with special emphasis on motor function and activities of daily living // Scand J Rehabil Med Suppl. 1988. Vol. 21. P. 1-40.
- Scandinavian Stroke Study Group. Multicenter trial of hemodilution in ischemic stroke: background and study protocol // Stroke. 1985. Vol. 16. P. 885-890.
- Kwantabisa N. Occupational therapy ADL checklist self maintenance // Merton and Sutton Community NHS Trust. Stroke Rehabilitation Team Protocol. London, 1999. P. 7-9.
- Folstein MF, Folstein, SE, Hugh PR «Mini-Mental State». A practical method for grading the cognitive state of patients for the clinician // Journal of Psychiatric Research. 1975. Vol. 12. P. 189-198.
- Nasreddine ZS, Phillips NA, Bedirian V. et al. The Montreal cognitive assessment, MoCA: a brief screening tool for mild cognitive impairment // J Am Geriatr Soc. 2005. Vol. 53. P. 695-699.
- Scott J., Huskisson EC Graphic representation of pain // Pain. 1976. Vol. 2. P. 175-184.
- Адашинський Г. А., Мейзер Е. Е., Фадєєв А. А. та ін. Експертна система оцінки болю, створена на основі «Багатомірного вербально-колірного больового тесту» / Матеріали конгресу «Традиційна медицина 2007». М., 2007. С. 502-507.
- Ковальчук В. В. Оцінка ефективності та безпеки Мидокалма в ранньому відновлювальному періоді інсульту // Журнал неврології і психіатрії ім. С. С. Корсакова. 2013. № 4. С. 35-40.
- Bergner M., Bobbitt RA, Carter WB et al. The Sickness Impact Profile: development and final revision of a health status measure // Med. Care. 1981. Vol. 19. P. 787-805.
- Ковальчук В. В., Лалаян Т. В., Смолко Д. Г. Функціональний стан пацієнтів після інсульту: можливості сучасних підходів до терапії // Ефективна фармакотерапія. Неврологія. 2013. № 2. С. 8-12.
- Новікова Л. Б., Валітова Г. Г. Особливості лікування пацієнтів з ішемічним інсультом на фоні артеріальної гіпертонії // Дільничний терапевт. 2008. № 4. C. 5.
- Нургужаев Е. С., Мітрохін Д. А., Ізбасарова А. Ш. та ін. Застосування Кортексин у хворих в ранньому відновлювальному періоді ішемічного інсульту середньої тяжкості // Журнал неврології і психіатрії ім. С. С. Корсакова. 2009. № 7. C. 66-69.
В. В. Ковальчук1, доктор медичних наук, професор
Т. І. Міннуллін, кандидат медичних наук
Е. О. Аманова
А. С. Галкін, кандидат медичних наук
К. А. Ертман
ГБУЗ МЛ № 38 ім. Н. А. Семашко, Санкт-Петербург
1 Контактна інформація: [email protected]
Купити номер з цією статтей в pdf
