Актуальність проблеми ведення жінок з запальними захворюваннями кишечника (ВЗК) в період вагітності не викликає сумнівів в зв'язку з тим, що практично у всіх жінок, які страждають на виразковий коліт (ЯК) або хворобою Крона (БК), розвиток цих захворювань припадає на дітородний вік.
Питання про можливість вагітності у жінок з ВЗК до теперішнього часу вирішується неоднозначно. Відсутність у лікарів інформації про особливості перебігу вагітності, безпеки сучасних методів лікування призводить до необґрунтованих висновків про неприпустимість вагітності у цієї категорії хворих. У той же час відмова від дітонародження призводить до тяжких психосоціальним наслідків і негативно впливає на якість життя жінок.
Більшість накопичених до теперішнього часу робіт, присвячених вивченню ВЗК в період вагітності, є неконтрольованими і виконаними на невеликому клінічному матеріалі. Судити за результатами цих досліджень про особливості перебігу ВЗК у жінок в період вагітності далеко не завжди представляється можливим. З цієї точки зору заслуговує увагу велике проспективне контрольоване рандомізоване дослідження, яке закінчила в 2008 році під керівництвом ECCO (European Crohn`s and colitis organization). У дослідженні взяли участь 500 пацієнток [10]. Мета цього і небагатьох інших контрольованих багатоцентрових досліджень: знайти відповідь на ряд невирішених до теперішнього часу питань, пов'язаних з плином ВЗК у жінок репродуктивного віку. Перш за все, потрібно було визначити, чи впливають ВЗК на фертильність.
ВЗК і фертильність. До недавнього часу вважалося, що здатність до дітородіння у пацієнток з ЯК і БК істотно знижена (66% при БК і 49% при ЯК) [21]. Однак накопичені і підсумовані до теперішнього часу дані свідчать, що зниження фертильності у пацієнток з ВЗК відзначається лише в 7-12% випадків [28, 50].
Аналіз результатів ряду робіт показує, що менше число вагітностей у пацієнток з встановленим ВЗК може бути обумовлено небажанням жінки мати вагітність на тлі ВЗК і дотриманням ними контрацепції [14, 25].
У пацієнток з БК зниження частоти настання вагітності може бути пов'язано з порушенням менструальної функції на тлі високої активності захворювання і в результаті розвитку спайкового процесу в малому тазу після хірургічних втручань [4, 14, 25, 33].
Що стосується ЯК, то до теперішнього часу вважається, що у жінок, які страждають цим захворюванням, здатність до зачаття істотно не порушена [25]. Однак слід зазначити можливість зниження фертильності після хірургічних втручань (тотальна або субтотальна колектомія, резекція товстої кишки з накладенням ілеоанального анастомозу або ілеостоми), внаслідок розвитку спайкового процесу в черевній порожнині [27, 43, 45].
Таким чином, у пацієнток з ВЗК менше число вагітностей визначається цілою низкою причин. Аналіз наявних у сучасній літературі даних і досвід наших власних спостережень дають підставу зробити висновок, що позитивний результат вагітності багато в чому залежить від ступеня активності процесу в кишечнику в момент її настання, тому в програму ведення вагітності необхідно включати рекомендації по веденню пацієнток ще на етапі планування зачаття .
Другий не менш важливе питання, обговорюваний в літературі, стосується впливу запального процесу в кишечнику на перебіг вагітності.
Вплив ВЗК на перебіг вагітності. До теперішнього часу переважає думка, що вплив ВЗК на перебіг і результат вагітності визначається активністю ЯК і БК на момент зачаття і в період вагітності [5, 7, 12, 13, 14, 19, 20].
Серед ускладнень вагітності відзначаються: невиношування (передчасні пологи, мимовільні викидні) і гіпотрофія плода [6, 14, 21, 28, 39, 48].
При цьому ступінь активності запального процесу в кишечнику багато в чому обумовлює прогноз перебігу та виникнення ускладнень вагітності. Вважається, що при високій активності БК відсоток неускладнених вагітностей становить лише 54%, тоді як при неактивному захворюванні - 80% [1, 17]. Відомо, що відсоток ускладнених вагітностей кратно зростає при активності ВЗК в період вагітності. Так, при активній БК ризик передчасних пологів збільшується в 3,5 рази, мимовільних викиднів - у 2 рази [17]. При цьому захворюванні частіше проводиться штучне переривання вагітності і кесарів розтин [10].
При ЯК ймовірність розвитку несприятливих наслідків вагітності також залежить від активності запального процесу. При активному процесі в кишечнику частота передчасних пологів збільшується в 2 рази, а мимовільних викиднів в 2,3 рази в порівнянні з вагітностями, що протікають на тлі неактивного захворювання [17]. Дебют ВЗК в період вагітності значно підвищує ризик розвитку ускладнень, як вагітності, так і самого захворювання [7, 41].
Таким чином, в цілому прогноз щодо перинатальних наслідків при ВЗК сприятливий, якщо немає активності ЯК і БК в період вагітності.
Дослідники, що займаються проблемою ВЗК у жінок дітородного віку, протягом багатьох років роблять спроби з'ясувати, чи робить вагітність вплив на перебіг процесу в кишечнику. Нижче представлено стан цієї проблеми на даному етапі.
Вплив вагітності на перебіг ВЗК. Відомо, що коли на момент настання вагітності ВЗК знаходиться в стадії ремісії, то в 2/3 випадків ремісія зберігається і під час вагітності [29, 36, 39, 50]. Частота розвитку загострень ЯК і БК не відрізняється від що спостерігається у невагітних пацієнток. Якщо на момент зачаття зазначалося загострення ВЗК, то приблизно в 30% випадків активність зберігається, в 35% - зростає і в 35% - стихає. Загострення частіше розвиваються в I триместрі вагітності, після абортів і після пологів. У дослідженні Modagam і співавт. загострення ВЗК в післяпологовому періоді спостерігалося в 13% випадків у пацієнток з неактивним захворюванням під час вагітності, тоді як у пацієнток з активним захворюванням - в 54% випадків [36].
Рецидиви ВЗК часто виникають в результаті відмови жінок від прийому ліків при настанні вагітності [7]. Незважаючи на те, що прийом препаратів 5-аміносаліцилової кислоти (5-АСК) (месалазин) дозволений FDA (Food and Drug Administration, США) до застосування в цей період (в дозі до 2-3 г / добу), багато пацієнток припиняють лікування з моменту встановлення вагітності.
Представлений нижче клінічний приклад демонструє активне протягом ЯК протягом вагітності, що настала на тлі помірної активності захворювання і відсутності адекватної терапії.
Випадок 1. Хвора Х., 20 років. Страждає ЯК з 17 років, коли вперше виник прискорений кашкоподібний стілець до 15 разів на добу з домішкою крові і слизу. При обстеженні діагностована тотальна форма ЯК. Проводилось лікування сульфасалазином, свічками з преднізолоном з позитивним ефектом. Надалі загострення захворювання виникали 3-4 рази на рік. Через три роки від початку захворювання виникла перша вагітність на тлі помірно активного запалення в кишечнику. Від прийому підтримуючої терапії препаратами 5-АСК пацієнтка відмовилася через побоювання несприятливих ефектів терапії на розвиток плода. З терміну 8 тижнів вагітності і в подальшому на всій її довжині відзначався прискорений стілець до 7-8 разів на добу з домішкою крові і слизу. Вагітність протікала з явищами загрози переривання, спостерігалися лабораторні ознаки залізодефіцитної анемії і гіпопротеїнемії. Проте, від проведення лікування пацієнтка відмовилася. З терміну 34 тижнів вагітності було розпочато прийом сульфасалазина в дозі 1,5 г на добу без значимого клінічного ефекту. Мимовільні пологи відбулися в терміні 39 тижнів вагітності. Народився хлопчик вагою 3100 г, зростом 50 см. В післяпологовому періоді у пацієнтки зберігався часті випорожнення до 7-8 разів на добу з домішкою крові. На тлі терапії препаратами 5-АСК (Салофальк), клізмами з гідрокортизоном виникла ремісія захворювання. В якості підтримуючої терапії призначені препарати 5-АСК (Салофальк) в дозі 2 г / сут.
Даний клінічний випадок показує, що помірна активність ЯК на момент зачаття при неадекватному лікуванні може сприяти збереженню та підвищенню активності ВЗК як протягом вагітності, так і в післяпологовому періоді. Все це вказує на необхідність планування вагітності на період ремісії ВЗК, а при виникненні загострення - проведення відповідної терапії.
З метою вивчення особливостей репродуктивної функції, перебігу вагітності та пологів у жінок, які страждають ВЗК, нами обстежено 219 жінок репродуктивного віку. З цього числа пацієнток була виділена група поглибленого вивчення чисельністю 64 людини (38 - ЯК, 26 - БК). Залежно від наявності ВЗК на момент настання вагітності було виділено дві підгрупи: жінки, що мали вагітність до виникнення ВЗК, - I підгрупа, і жінки, у яких вагітність наступила на тлі ВЗК або захворювання виникло під час вагітності, - II підгрупа.
В цілому жінки спостерігається групи сумарно мали 180 вагітностей. З цього числа 100 вагітностей (55,6%) наступили до розвитку ВЗК і 80 (44,4%) - на тлі ВЗК. За результатами проведеного анкетування були виявлені причини меншого числа вагітностей у другій підгрупі: небажання жінки мати вагітність, проблеми з настанням вагітності і зміни в сексуальній сфері на тлі активного захворювання.
Труднощі з настанням вагітності при ВЗК частіше спостерігалися у пацієнток другої підгрупи.
Відзначено, що бажаними були і пролонгувалися лише 90 вагітностей (50%). З цього числа 52 вагітності (57,8,%) виникли до появи перших симптомів ВЗК і 38 (42,2%) - на тлі встановленого ВЗК.
Бажані вагітності закінчилися нормальними пологами в досліджуваній групі в 53 випадках (60%), в той час як в контрольній групі - в 89%. Ускладнена вагітність мала місце в 11 випадках (21,2%) в I підгрупі і в 19 випадках (50,0%) - в II підгрупі спостереження. У контрольній групі цей показник склав 30,1%. У групі жінок з ВЗК був виявлений широкий спектр ускладнень (невиношування вагітності, вроджені вади розвитку плода, антенатальна загибель плода, гіпотрофія плода). У 26 жінок, що мали вагітність до розвитку ВЗК, в той період народилося 42 дитини, в той час як у 28 жінок, що мали вагітність на тлі ВЗК, - 32 дитини. Вроджені вади розвитку плода спостерігалися в 1,9% випадків у першій підгрупі і в 5,3% - в другій. Переривання вагітності за медичними показаннями проводилося в 1,9% випадків у першій підгрупі і в 13,2% - в другій. Випадки розвитку гіпотрофії плода в першій підгрупі виявлено в 18,2% випадків, у другій - в 27,8% випадків. У другій підгрупі середня вага новонароджених був нижче, ніж в першій: у пацієнток з ЯК ця відмінність склало 427 ± 114 г, у пацієнток з БК - 352 ± 123 м
Антенатальна загибель плода не відзначався в першій підгрупі, в той час як у другій підгрупі вона склала 5,3%. Значний відсоток ускладнень вагітності у жінок, які страждають ВЗК, спостерігався, в основному, на тлі вираженої активності запального процесу в кишечнику (78% випадків).
Таким чином, жінки з активним ВЗК в період вагітності складають групу ризику перинатальних ускладнень.
Результати нашого дослідження показали, що вагітність не робить істотного впливу на перебіг ВЗК. Однак якщо загострення виникає на тлі вагітності (37,9%), то при відсутності адекватного лікування в 72,7% випадків активність запального процесу в кишечнику зберігається і може супроводжуватися розвитком ускладнень, особливо в післяпологовому періоді. У 27,3% випадків виникає спонтанна ремісія. Це дає підставу для висновку про необхідність планування вагітності на період ремісії ЯК і БК, а при виникненні загострення під час вагітності - проводити адекватну терапію захворювання.
Предметом дискусій залишається питання про спосіб розродження при ВЗК.
Пологи у пацієнток з ВЗК. Відомо, що пацієнткам з ВЗК частіше проводиться розродження шляхом операції кесаревого розтину, ніж в загальній популяції [26, 32]. Причини таких втручань: наявність ілеостоми або активна форма БК з періанальних ураженнями і рубцеві зміни промежини.
Вибір способу розродження у жінок з ВЗК визначається акушерськими показаннями. Виняток становлять пацієнтки з періанальних формами БК, при наявності кишкової стоми і повчитися-анастомозу. У цих випадках доцільним є проведення кесаревого розтину.
Питання про підвищення ризику розвитку періанальних ускладнень БК після епізіотомії залишається спірним. Останні дані свідчать про відсутність істотного ризику виникнення періанальних свищів після епізіотомії [17].
Є ряд особливостей обстеження пацієнток з ВЗК в період вагітності.
Діагностика ВЗК під час вагітності. Можливості проведення діагностичних заходів під час вагітності обмежені. Діагностична цінність лабораторних досліджень (показників рівня гемоглобіну, альбуміну) під час вагітності знижена внаслідок фізіологічної гемодилюції. В якості маркера активності запального процесу може використовуватися визначення рівня С-реактивного білка [49]. З ендоскопічних методів дослідження відносно безпечними є гастроскопія і сігмоскопія. У II і III триместрах проведення сигмоскопии ускладнено внаслідок зсуву товстої кишки вагітною маткою і має проводитися дуже обережно, так як може стати причиною виникнення сутичок.
Застосування променевих методів діагностики під час вагітності небажано через можливе несприятливого впливу на плід і має залишатися лише для невідкладних ситуацій при розвитку ускладнень ВЗК.
Ультразвукове дослідження черевної порожнини і кишечника є неінвазивний, безпечним для матері і плоду і служить джерелом цінної інформації про активність захворювання, протяжності поразок і розвитку ускладнень.
Особлива увага в дослідженнях останніх років приділяється проблемі лікування ВЗК у вагітних.
Лікування ВЗК в період вагітності. Стандартна терапія ВЗК в залежності від тяжкості перебігу включає препарати 5-АСК (легкі і середньотяжкі форми), кортикостероїди (середньотяжкі і тяжкі форми), іммуносупрессанти (середньотяжкі і важкі форми при неефективності стероїдів). Предметом дискусій залишається проблема лікування пацієнток з ВЗК в період вагітності. Більшість лікарських засобів проникає через плацентарний бар'єр і може впливати на плід, що розвивається. Рекомендації по вживанню ліків та їх дозуванні часто є теоретичними через нестачу клінічних випробувань. Проте, слід зазначити, що лікування ВЗК під час вагітності представляє менший ризик розвитку несприятливих ефектів, ніж активне захворювання. В даний час для оцінки ризику несприятливих ефектів лікарської терапії у вагітних розроблені класифікації категорій ризику застосування препаратів в цей період. Найбільш зручною у використанні і часто застосовується на практиці є класифікація FDA, хоча є й інші (класифікація FASS - Swedish Catalogue of Approved Drugs (Швеція) і класифікація ADEC (Австралія) - Australian Drug). Згідно з результатами більшості контрольованих досліджень в період вагітності для лікування пацієнток з ВЗК дозволені препарати 5-АСК (Месалазін, Сульфасалазин), глюкокортикоїди, Циклоспорин.
Однак існує ряд умов, при яких зазначені вище препарати можуть застосовуватися в період вагітності. Це, перш за все, відноситься до сульфасалазину, що складається з сульфапіридину, з'єднаного з 5-АСК (Месалазін). Сульфасалазин і його метаболіти проникають через плацентарний бар'єр, пригнічують транспорт і метаболізм фолієвої кислоти і можуть витісняти білірубін з його зв'язку з білком, що може підвищити ризик виникнення ядерної жовтяниці плода. Незважаючи на те, що численні спостереження не виявили випадків виникнення побічних ефектів у вагітних [35], лікування Сульфасалазину слід проводити при одночасному призначенні фолієвої кислоти (2 мг / добу) для профілактики дефектів формування нервової трубки у плода [25].
Що стосується препаратів 5-АСК (Салофальк та ін.), То контрольованими дослідженнями доведено ефективність і безпеку їх застосування під час вагітності у жінок з ВЗК в дозі, що не перевищує 2-3 г / сут (категорія В). При цьому препарати використовуються як для лікування активних форм ВЗК, так для профілактики рецидивів [16, 17].
З приводу! Застосування кортикостероїдів (категорія В) у вагітних існує Чима заперечень, Заснований в основном на експериментальний Даних. На думку багатьох авторів їх застосування під час вагітності має бути по можливості обмежено, а призначаються дози максимально зменшені [1].
Доведено ефективність імуносупресорів (6-меркаптопурин і азатіоприн (категорія D)) для лікування ускладнених, стероїдозалежних і стероідорезістентность форм ВЗК. Однак потенційне тератогенное і мутагенну дію цих препаратів, отримане в експерименті, диктує необхідність виключення їх застосування в період вагітності [3, 23].
Метотрексат (категорія Х) має мутагенних і тератогенних властивостями. Його застосування строго протипоказано під час вагітності [20].
Циклоспорин (категорія D) - потужний імуносуперсивний препарат з великою частотою розвитку побічних ефектів на плід [8]. Його застосування вважається допустимим у випадках стероідорефрактерних форм захворювання як альтернатива хірургічному лікуванню [35].
У багатьох контрольованих дослідженнях метронідазол (категорія В) показав себе ефективним при лікуванні активних форм БК, особливо при локалізації уражень в товстій кишці і періанальної області. Застосування Метронідазолу в період вагітності обмежений II і III триместрами вагітності нетривалими курсами через потенційного ризику несприятливого впливу на плід [1, 17].
В останні роки для лікування Свищева і резистентних форм хвороби Крона використовується інфліксімаб (Ремикейд), що представляє собою антитіла до фактору некрозу пухлини (категорія В). Цей же препарат в даний час почали застосовувати і в лікуванні ЯК. Однак число досліджень, що стосуються прийому инфликсимаба у вагітних при ВЗК, вкрай мало.
Високий ризик розвитку ускладнень вагітності в групі жінок з ВЗК, згідно з даними літератури і результатами власних спостережень, дозволив нам розробити схеми диференційованого підходу до лікування ВЗК в залежності від репродуктивних планів жінок. Виділено три схеми.
Перша схема передбачає лікування жінок репродуктивного віку, які планують вагітність. У цій групі терапія ВЗК не відрізняється від загальноприйнятих схем і залежить від тяжкості захворювання і наявності ускладнень.
Друга схема використовується для лікування жінок, які планують вагітність. Результати наших досліджень свідчать, що оптимальним часом для зачаття є період стійкої ремісії ВЗК. Тому при наявності запального процесу в кишечнику цій групі жінок проводиться агресивна терапія в залежності від тяжкості захворювання. Після досягнення ремісії в якості підтримуючої терапії допустимим є призначення препаратів 5-АСК в дозах, що не перевищують 2 г / добу. Застосування імуносупресантів необхідно припинити не менше ніж за три місяці до передбачуваного зачаття через високого ризику розвитку тератогенних ефектів. Важливе місце в підготовці до настання вагітності займає метод гіпербаричної оксигенації (ГБО). Наш досвід включення ГБО в комплексну терапію ВЗК під кінець загострення і в якості заходи з підтримки ремісії свідчить про поступове поліпшення стану кишкової мікрофлори, відновлення слизової оболонки кишки при щорічному застосуванні ГБО протягом не менше 6 років [2]. Це дозволяє тривалий час підтримувати ремісію, що особливо значимо для пацієнток, які планують вагітність. Тому жінкам з ВЗК, які готуються до настання вагітності, рекомендується щорічне проходження курсів ГБО, що складаються з 10 сеансів.
Третя схема використовується в ситуації, коли загострення ВЗК виникає під час вагітності або в післяпологовому періоді. У цих випадках застосовуються препарати 5-АСК в дозах, що не перевищують 3 г на добу. При середньо-і важких формах ВЗК можуть застосовуватися глюкокортикоїдних препаратів. При неефективності консервативної терапії в якості альтернативи хірургічного лікування може застосовуватися циклоспорин у поєднанні з прийомом фолієвої кислоти 2000 мкг на добу для профілактики вад розвитку нервової та серцево-судинної систем плода. При розвитку ускладнень ВЗК або важких загострень, резистентних до консервативної терапії, проводиться хірургічне лікування.
При важких загостреннях в післяпологовому періоді, які потребують призначення високих доз глюкокортикоїдів, необхідно переведення дитини на штучне вигодовування.
Показання для хірургічного лікування під час вагітності ті ж, що і поза вагітності. Після операцій колектоміі і накладення ілеостоми, проведених під час вагітності, вагітність зазвичай протікає без ускладнень.
У нашому повідомленні, присвяченому проблемі вагітності при ВЗК, не можна обійти увагою і групу чоловіків дітородного віку, які страждають ЯК і БК, і довести до відома лікарів відомості про необхідність інформування чоловіків, які планують стати батьками.
ВЗК у чоловіків. Вважається, що у чоловіків, які страждають ВЗК, здатність мати дітей, як правило, не порушена. У той же час абсцеси і свищі в області малого тазу при БК в деяких випадках призводять до розладів ерекції і еякуляції [1, 17]. Подібні порушення можуть виникати у пацієнтів і після хірургічних втручань, особливо після формування ілеоанального анастомозу. У деяких пацієнтів олигозооспермия може бути результатом тривалого впливу активного захворювання, синдрому мальабсорбції.
При тривалому (не менше двох місяців) прийомі сульфасалазина у 85% хворих зменшується обсяг насінної рідини, знижується вміст в ній сперматозоїдів, порушуються їх структура і рухливість [44]. Згідно з результатами опублікованих досліджень, через три місяці після відміни препарату або при переході на прийом месалазину зміст і рухливість сперматозоїдів нормалізуються [37].
Дані про вплив глюкокортикоїдів на чоловічу дітородну функцію обмежені. Підвищення рівня ендогенних стероїдів може призводити до зниження концентрації сперматозоїдів. Тому застосування глюкокортикоїдів не повинно бути тривалим.
Питання про несприятливий впливу 6-меркаптопурин і азатіоприн на результати вагітності в тому випадку, якщо ці препарати приймав батько, є спірним. І хоча не помічено зростання ризику ускладнень вагітності в цій ситуації, в одиничних дослідженнях повідомляється про збільшення числа мимовільних викиднів і вроджених аномалій розвитку плода у випадках, коли батько отримував ці препарати протягом трьох місяців до моменту зачаття [46].
Відповідно до класифікації FDA, Метотрексат віднесений до категорії безпеки X в період вагітності. У зв'язку з цим рекомендується припинити прийом метотрексату не менше ніж за три місяці до передбачуваного зачаття.
Висновок
Таким чином, високий ризик розвитку ускладнень вагітності у осіб, які страждають ЯК і БК, диктує необхідність консультування пацієнтів ще на етапі створення сім'ї і планування вагітності. Оптимальним для зачаття є період стійкої ремісії ЯК і БК.
Жінки дітородного віку вимагають диференційованого підходу до лікування на різних етапах репродуктивного періоду і спільного спостереження гастроентерологом і акушером-гінекологом під час вагітності.
література
Адлер Г. Хвороба Крона та виразковий коліт (пер. З нім.). М .: ГЕОТАР-МЕД, 2001. 527 с.
Григор'єва Г. А. Хвороба Крона і неспецифічний виразковий коліт (клініка, діагностика, диференціальна діагностика, лікування, диспансеризація). Діссерт. докт. М., 1990. 294 с.
Шехтман М. М. Керівництво по екстрагенітальної патології у вагітних. М .: Тріада-Х, 1999. 790 с.
Arkuran C., McComb P. Crohn's disease and tubal infertility: the effect of adhesion formation // Clin Exp Obstet Gynecol. 2000; 27: 12-13.
Asimakopoulos G. Pregnancy and inflammatory bowel disease // Rev Med Chir Soc Med Nat Iasl. 2004; 108: 46-50.
Baiocco PJ, Korelitz BI The influence of inflammatory bowel disease and its treatment on pregnancy and foetal outcome // J Clin Gastroenterol. 1984; 6: 211-216.
Beniada A., Benoist G., Maurel J., Dreyfus M. Inflammatory bowel disease and pregnancy: report of 76 cases and review of the literature // J Gynecol Obstet Biol Reprod. 2005; 34: 581-588.
Bermas BL, Hill JA Effects of immunosupressive drugs during pregnancy // Arthritis Rheum. 1995. Vol. 17. P. 1722-1732.
Bomford J. AL, Ledger JC, O`Keefe BJ et al. Ciprofloxacin used during pregnancy // Drugs. 1993. Vol. 45. P. 461-462.
Bortoli A. Inflammatory bowel disease and pregnancy. Preliminary results of a European multicenter prospective case-control study // Journal of Crohn`s and colitis. 2008; 2: 2-3.
Brandt LJ, Estabrook SG, Reinus JF Results of a survey to evaluate whether vaginal delivery and episiotomy lead to perineal involvement in women with Crohn's disease // Am J Gastroenterol. 1995; 90: 1918-1922.
Bush MC, Patel S., Lapinski RH, Stone JL Perinatal outcomes in inflammatory bowel disease // J Matern Foetal Neonatal Med. 2004; 15: 237-241.
Calderwood AH, Kane SV IBD and pregnancy // MedGenMed. 2004; 6: 14.
Caprilli R., Gassull MA, Escher JC et al. European Crohn's and Colitis Organisation. European evidence based consensus on the diagnosis and management of Crohn's disease: special situations // Gut. 2006; 55 (Suppl. 1): i36-58.
De Dombal FT, Watts JM, Watkinson G., Goligher JC Ulcerative colitis and pregnancy // Lancet. 1965; 25: 599-602.
Diav-Citrin O., Park YH, Veerasuntharam G. et al. The safety of mesalamine in human pregnancy: a prospective controlled cohort study // Gastroenterol. 1998. Vol. 114 (1). P. 23-28 and 32-34.
Dignass A. Crohn`s Disease, Ulcerative colitis and pregnancy // Materials of Falk Symposium. 2002. Freiburg (Germany). P. 51.
Dominitz JA, Young JC, Boyko EJ Outcomes of infants born to mothers with inflammatory bowel disease: a population-based cohort study // Am J Gastroenterol 2002; 97: 641-648.
Elbaz G., Fich A., Levy A., Holcberg G., Sheiner E. Inflammatory bowel disease and preterm delivery // Int J Gynaecol Obstet. 2005; 90: 193-197.
Ferrero S., Ragni N. Inflammatory bowel disease: management issues during pregnancy // Arch Gynaecol Obstet. 2004; 270: 79-85.
Fielding JF, Cooke WT Pregnancy and Crohn's disease // BMJ. 1970; 2: 76-77.
Fonager K., Sorensen HT, Olsen J., Dahlerup JF, Rasmussen SN Pregnancy outcome for women with Crohn's disease: a follow-up study based on linkage between national registries // Am J Gastroenterol. 1998; 93: 2426-2430.
Gullibrand PN Systemic lupus erythematosus in pregnancy treated with azathoprine // Proc. R. Soc. Med. 1966. Vol. 59. P. 834.
Homan WP, Thorbjarnarson B. Crohn disease and pregnancy // Arch Surg. 1976; 111: 545-547.
Hudson M., Flett G., Sinclair TS, Brunt PW, Templeton A., Mowat NA Fertility and pregnancy in inflammatory bowel disease // Int J Gynaecol Obstet. 1997; 58: 229-237.
Ilnyckyji A., Blanchard JF, Rawsthorne P., Bernstein CN Perianal Crohn's disease and pregnancy: role of the mode of delivery // Am J Gastroenterol. 1999; 94: 3274-3278.
Johnson P., Richard C., Ravid A. et al. Female infertility after ileal pouch-anal anastomosis for ulcerative colitis // Dis Colon Rectum. 2004; 47: 1119-1126.
Khosla R., Willoughby CP, Jewell DP Crohn's disease and pregnancy // Gut. 1984; 25: 52-56.
Korelitz BI Inflammatory bowel disease and pregnancy // Gastroenterol Clin North Am. 1998; 27: 213-224.
Kornfeld D., Cnattingius S., Ekbom A. Pregnancy outcomes in women with inflammatory bowel disease - A population-based cohort study // Am J Obstet Gynecol. 1997; 177: 942-946.
Lamah M., Scott HJ Inflammatory bowel disease and pregnancy // Int J Colorectal Dis. 2002; 17: 216-222.
Lene Riis, Ida Vind, Patrizia Politi et al. On behalf of the European Collaborative study group on inflammatory bowel disease (EC-IBD). Does pregnancy change the disease course? A Study in a European Cohort of Patients with Inflammatory Bowel Disease // Am J Gastroenterol. 2006; 101: 1539-1545.
Mayberry JF, Weterman IT European survey of fertility and pregnancy in women with Crohn's disease: a case control study by European collaborative group // Gut. 1986; 27: 821-825.
Miller JP Inflammatory disease in pregnancy: a review // JR Soc Med. 1986; 79: 221-225.
Modigliani R. Drug therapy for ulcerative colitis during pregnancy // Eur. Gastroenerol. Hepatol. 1997. Vol. 9. P. 854-857.
Mogadam M., Korelitz BI, Ahmed SW, Dobbins W. O, 3 rd, Baiocco PJ The course of inflammatory bowel disease during pregnancy and post partum // Am J Gastroenterol. 1981 a; 75: 265-269.
Narendranathan M., Sandler RS, Suchindran CM, Savitz DA Male infertility in inflammatory bowel disease // J Clin Gastroenterol. 1989; 11: 403-6.
Nielsen OH, Andreasson B., Bondesen S., Jacobsen O., Jarnum S. Pregnancy in Crohn's disease // Scand J Gastroenterol. 1984; 19: 724-732.
Nielsen OH, Andreasson B., Bondesen S., Jarnum S. Pregnancy in ulcerative colitis // Scand J Gastroenterol. 1983; 18: 735-742.
Norgard B., Czeizel AE, Rockenbauer M., Olsen J., Sorensen HT Population-based case control study of the safety of sulfasalazine use during pregnancy // Aliment Pharmacol Ther. 2001; 15: 483-486.
Norgard B., Fonager K., Sorensen HT, Olsen J. Birth outcomes of women with ulcerative colitis: a nationwide Danish cohort study // Am J Gastroenterolю 2000; 95: 3165-3170.
Nwokolo CU, Tan WC, Andrews HA, Allan RN Surgical resections in parous patients with distal ileal and colonic Crohn's disease // Gut. 1994; 35: 220-223.
43. Olsen KO, Joelsson M., Laurberg S., Oresland T. Fertility after ileal pouch-anal anastomosis in women with ulcerative colitis // Br J Surg. 1999; 86: 493-495.
O'Morain C., Smethurst P., Dore CJ, Levi AJ Reversible male infertility due to sulphasalazine: studies in man and rat // Gut. 1984; 25: 1078-1084.
Ording Olsen K., Juul S., Berndtsson I., Oresland T., Laurberg S. Ulcerative colitis: female fecundity before diagnosis, during disease, and after surgery compared with a population sample // Gastroenterology. 2002; 122: 15-19.
Rajapakse RO, Korelitz BI, Zlatanic J., Baiocco PJ, Gleim GWOutcome of pregnancies when fathers are treated with 6-mercaptopurine for inflammatory bowel disease // Am J Gastroenterol.2000; 95: 684-688
Rogers RG, Katz VL Course of Crohn's disease during pregnancy and its effect on pregnancy outcome: a retrospective review // Am J Perinatol. 1995; 12: 262-264.
Schofield PF, Turnbull RB, Hawk WA Crohn's disease and pregnancy // BMJ. 1970; 1: 364.
Subhani JM, Hamiliton MI Review article: the management of inflammatory bowel disease during pregnancy // Aliment Pharmacol Ther. 1998; 12: 1039-1054.
Willoughby CP, Truelove SC Ulcerative colitis and pregnancy // Gut. 1980; 21: 469-474.
Woolfson K., Cohen Z., McLeod RS Crohn's disease and pregnancy // Dis Colon Rectum. 1990; 33: 869-873.
Ключові слова: запальні захворювання кишечника, період вагітності, коліт, хвороба Крона, препарат 5-аміносаліцілівой кислоти (5-АСК), метод гипербарическая оксигенації.
Ю. Б. Успенська, кандидат медичних наук
Г. А. Григор 'єва, доктор медичних наук, професор
ММА ім. І. М. Сеченова, Москва
Купити номер з цією статтей в pdf
Does pregnancy change the disease course?