Винахід відноситься до медицини, кардіології, фізіології. У обстежуваного визначають величину систолічного і діастолічного артеріального тиску і показник гематокриту. Обчислюють розрахункову величину центрального венозного тиску за оригінальною математичній формулі. Спосіб дозволяє обчислити, в тому числі і простим неінвазивним методом, величину центрального венозного тиску і розрахувати обсяг необхідної трансфузійної терапії. 4 мул.
Винахід відноситься до медицини, кардіології, фізіології і може бути використано для визначення центрального венозного тиску (ЦВТ).
ЦВД є одним з найважливіших показників центральної гемодинаміки. Збільшення або зменшення ЦВД може бути наслідком збільшення або зменшення повернення венозної крові до серця. Причиною первинного зниження венозного повернення і, тим самим, ЦВД є, в тому числі, зменшення об'єму циркулюючої крові при крововтраті, травмі. Винахід може бути використано також в реаніматології та медицини катастроф. Визначення ЦВТ при крововтраті важливо для оцінки її тяжкості, а також для оперативної оцінки ефективності проведених заходів при корекції цього стану. Існують методи прямого і непрямого визначення ЦВТ. Відомий спосіб прямого виміру венозного тиску по Moritz і Tabora. Спосіб полягає в наступному. Хворого укладають в горизонтальне положення. За нульову точку відліку приймають висоту правого передсердя. Цю нульову точку можна знайти при накладенні нівеліра, повітряний пухирець якого встановлюється в горизонтальному положенні на рівні IV ребра. Кінцем штифта завдовжки 5 см, поставленого перпендикулярно до нівеліру, відзначають у лежачу людину в проекції на боковій стінці грудей середнє положення правого передсердя нижче рівня грудей. На висоті цієї точки укладають ліктьовий згин правої руки (місце розташування серединної ліктьової вени). Як манометра використовують скляну стерильну трубку завдовжки 50 см і діаметром 3 мм з міліметровою шкалою, укріплену на штативі і пересувається за допомогою зубчастої передачі. Нульову точку цього манометра встановлюють також на висоті правого передсердя, щоб здійснити точне вимірювання тиску за законом сполучених посудин. Після цього манометр, сполучений зі стерильною гумовою трубкою і воронкою, наповнюють до країв, не допускаючи попадання повітря, стерильним фізіологічним розчином і безпосередньо перед лійкою накладають на гумову трубку затискач. Необхідно суворо стежити за тим, щоб обидва плеча хворого були рівномірно укладені на підставку і щоб права рука лежала вільно, без напруги, і не була перерозтягнуті в ліктьовому суглобі. Рука, крім того, повинна бути в достатній мірі відведена, щоб уникнути підвищення тиску в вені пахвовій западини (v. Axillaris). При дотриманні всіх цих попередніх умов вколюють крилоподібну канюлю в серединну ліктьову вену і з'єднують канюлю через гумову трубку з лійкою, укріпленої на манометрі. За зняття затиску рівень фізіологічного розчину в манометрі спускається до рівня венозного тиску. Враховують найбільш низькі показники тиску. (Довідник по клінічним функціональним дослідженням, під ред. Гіттера А., Хейльмейера Л., пров. З німецького. М .: Медицина, 1966, с.36-37). З непрямих методів визначення ЦВТ найбільш поширений метод ангіотензографіі. Ангіотензографія (АТТГ) являє собою метод комплексного вивчення кровообігу, заснований на принципі поєднання плетизмографии і сфігмоманометри (запропонований в 1952 р Н.І.Арінчіним). Цей метод дозволяє зареєструвати і розрахувати цілий ряд гемодинамічних параметрів: артеріальний і венозний компрессионное і Декомпресійний тиск, судинний тонус, об'ємну швидкість кровотоку, об'ємний пульс, частоту серцебиття, об'ємно-пульсовое кровопостачання досліджуваної частини тіла, розтяжність і скоротність вен і капілярів. Для реєстрації АТТГ придатний будь-який багатоканальний прилад, на якому можна синхронно записати позначку часу, нульову лінію, криву тиску, плетизмограммой. Досліджувану кінцівку або палець людини поміщають в плетизмограф, а вище накладають пневматичну манжету. Після запису вихідних осциляції відбувається плавна (протягом 2 хвилин) компресія і декомпресія. З підвищенням тиску в манжеті спочатку стискаються і закриваються вени, що при збереженому притоці викличе збільшення обсягу кінцівки, при цьому реєструється підйом плетизмограммой. Величина тиску в манжеті в цей момент відповідає венозного компрессионному тиску. При подальшому підвищенні тиску в манжеті, крім вен, будуть пережаті артерії, припиниться збільшення обсягу кінцівки; осциляції при цьому не реєструються. У цей момент величина тиску в манжеті відповідає величині компресійного максимального артеріального тиску. При зниженні тиску в манжеті кров насамперед починає надходити по розкрилися артеріях і обумовлює друге зростання обсягу кінцівки, за яким можна визначити Декомпресійний максимальний артеріальний тиск. При подальшому зниженні тиску в манжеті визначається Декомпресійний венозний тиск по моменту початку зменшення обсягу кінцівки, що відповідає тиску в розтягнутих венозних судинах на початку їх відкриття. Крива розтяжності судин розташована на ділянці між компресійним і декомпресійним венозним тиском, а крива скоротливості - на ділянці між декомпресійним венозним тиском і об'ємом кінцівки після розтягування судин. Для того, щоб абсолютні величини розтяжності і скоротливості судин були порівнянними, вони повинні бути приведені до єдиного обсягом - до 100 см3 тканини кінцівки. Використання АТТГ при захворюваннях судинної системи дозволяє здійснити ранню діагностику, оцінювати рівень порушення гемодинаміки, наявності функціональних або органічних змінах, стежити за динамікою процесу в перебіг хвороби, а також встановити діагноз. (Інструментальні методи дослідження серцево-судинної системи. Довідник під ред. Виноградової Т.С, М .: Медицина, 1986, с.334-337). Цей спосіб прийнятий нами за найближчий аналог заявленого способу. Всі перераховані вище відомі способи визначення ЦВТ вимагають якого контакту з посудиною, або наявності дорогий і складної апаратури. Пропонований винахід дозволяє не тільки виробляти визначення ЦВТ неінвазивної і без громіздкою апаратури, а й дозволяє оцінити тяжкість крововтрати і підвищити ефективність реабілітаційних заходів при наданні першої медичної допомоги, в тому числі і в польових умовах. Метою винаходу є розробка способу визначення центрального венозного тиску (ЦВТ), що дозволяє в польових умовах за отриманими даними визначити величину крововтрати і розрахувати схему і обсяг необхідної інфузійно-трансфузійної терапії і проконтролювати результати її проведення. Поставлена мета досягається заявленим способом визначення центрального венозного тиску (ЦВТ), що полягає в здійсненні вимірювання артеріального тиску і розрахунку значення центрального венозного тиску за такою формулою: ЦВД = 1,36 
[(Рas + k) -Рad], мм Н2О, (1) де Pas - систолічний компонент артеріального тиску, мм рт. ст .; Pad - діастолічний компонент артеріального тиску, мм рт. ст .; k - поправочний коефіцієнт, причому k = 0 в разі вимірювання артеріального тиску непрямим методом і k = 10 в разі вимірювання артеріального тиску прямим методом. Визначивши величину систолічного і діастолічного компонентів артеріального тиску, по формулі (1) розраховують значення центрального венозного тиску крові. Суть винаходу полягає в наступному. У хворого проводять вимірювання систолічного і діастолічного компонентів артеріального тиску непрямим методом (Короткова Ріва-Роччі) або прямим методом. Далі розраховують центральний венозний тиск за формулою (1). Результати способу дозволяють розрахувати схему і обсяг необхідної інфузійно-трансфузійної терапії і проконтролювати результати її проведення, а також визначити вираженість впливу лікарських препаратів на скоротливість міокарда і на периферичний опір судинного русла. Запропонованим способом обстежено 25 хворих після операцій на серці (аортокоронарне шунтування і протезування клапанів). Контролем в проведеному дослідженні служать показники центрального венозного тиску, отримані за допомогою реаніматологіческіх моніторів "SIMENS". Винахід ілюструється такими прикладами клінічних випробувань. Клінічний приклад 1: (виписка з історії хвороби) Хворий І., 47 років. Вимірювання проведені в 13 годин 22 хвилини 17.04.2002 р ЦВД, отримане за допомогою реаніматологічного монітора "SIMENS", - 6 мм рт. ст. (81 мм Н2О). Виміряний непрямим методом артеріальний тиск NP - 126/82 мм рт. ст. Показники, отримані з використанням заявленого способу. Певне за формулою (1) центральний венозний тиск ЦВД = 1,36 [(126 + 10) -82] = 73 мм Н2О. Клінічний приклад 2 (виписка з історії хвороби). Хворий К., 56 років. Вимірювання проведені в 17 годин 38 хв. 08.04.2002 р ЦВД, отримане за допомогою реаніматологічного монітора "SIMENS", - 5 мм рт. ст. (68 мм Н2О). Виміряний непрямим методом артеріальний тиск NP - 124/81 мм рт. ст. Показники, отримані з використанням заявленого способу. Певне за формулою (1) центральний венозний тиск ЦВД = 1,36 [(124 + 10) 81] = 72 мм Н2О. Клінічний приклад 3 (виписка з історії хвороби). Хворий Б., 62 роки Вимірювання проведені о 06 годині 27 хв. 02.04.2002 р ЦВД, отримане за допомогою реаніматологічного монітора "SIMENS", - 8 мм рт. ст. (108 мм Н2О). Виміряний прямим методом артеріальний тиск АР - 121/47 мм рт. ст. Показники, отримані з використанням заявленого способу. Певне за формулою (1) центральний венозний тиск ЦВД = 1,36 (121-47) = 101 мм H2О. Після проведеного лікування виміри проведено о 09 годині 43 хв. 02.04.2002 р ЦВД, отримане за допомогою реаніматологічного монітора "SIMENS", - 5 мм рт. ст. (68 мм H2O). Виміряний непрямим методом артеріальний тиск NP - 99/63 мм рт. ст. Показники, отримані з використанням заявленого способу. Певне за формулою (1) центральний венозний тиск
ЦВД = 1,36 [(99 + 10) -63] = 63 мм H2О. На фіг 1-4 представлені тренди, на яких
HR - частота серцевих скорочень,
АР - артеріальний тиск, зареєстроване прямим шляхом (інтравазального),
PA - тиск в легеневій артерії,
SО2 - провітрювання (оксигенація),
NP - артеріальний тиск, зареєстроване непрямим шляхом (через манжету),
Тlа - температура поверхні тіла,
С.О. - хвилинний об'єм серця. Таким чином, пропонований спосіб дозволяє визначити центральний венозний тиск (ЦВД, мм Н2О) за величиною систолічного і діастолічного компонентів артеріального тиску, зареєстрованих прямим і непрямим методом, за яким можна розрахувати схему і обсяг необхідної інфузійно-трансфузійної терапії, контролюючи результати її проведення.
формула винаходу
Спосіб визначення центрального венозного тиску, що включає вимірювання величини артеріального тиску, що відрізняється тим, що центральний венозний тиск визначають за величиною систолічного і діастолічного компонентів артеріального тиску за формулою
ЦВД = 1,36 [(Pas + k) -Pad],
де ЦВТ - центральний венозний тиск, мм H2O;
Pas - систолічний компонент артеріального тиску, мм рт. ст .;
Pad - діастолічний компонент артеріального тиску, мм рт. ст .;
k - поправочний коефіцієнт, причому k = 0 в разі вимірювання артеріального тиску непрямим методом і k = 10 в разі вимірювання артеріального тиску прямим методом.
МАЛЮНКИ
Малюнок 1 , малюнок 2 , малюнок 3 , малюнок 4
