У Єгипет з дитиною. Перший раз

У Єгипет з дитиною: про мінуси готелю на пагорбах, правильний час прильоту і походи на море в 5 ранку.

У своїй історії на конкурс «Автор лютого» Тетяна Горбатенко розповідає про першу подорож до Єгипту з сином Максом. "Моєму синові всього 3 роки і 3 місяці, а він вже досвідчений мандрівник. У своєму юному віці він літав (природно, не на самоті) відпочивати за кордон 4 рази, тому у мене є що згадати і розповісти, хто сумнівається мамам і татам. Питання« їхати чи не їхати »,« що з собою брати »,« куди сходити »,« як летіти »і навіть« може я ненормальна »і т.д. мучили мене тільки перед першою нашою поїздкою в Шарм Ель Шейх (потім я вже так Не переживайте), в результаті ми везли з собою дві валізи, як потім з'ясувалося, зовсім непотрібних шмоток. На той момент Максу було 11 місяців. Що з собою брати для дитини? Летіли ми в вересні, в самий розпал сезону. Добрі люди нарадили нам взяти з собою «теплих дрібничок для дитини», ніби як вечорами там буде прохолодно. Вийшло ж так, що навіть за ночами нам хотілося здерти з себе шкіру від спеки. Природно, теплі дрібнички не стали в нагоді, а в нагоді лише труси і крем від засмаги. Тому приблизно 70% речей з валізи так в ньому і пролежали незатребуваними.

У список ліків потрібно обов'язково включити щось від проносу, тому що в Єгипті у багатьох дітей трапляється розлад шлунка. Чи то від незвичної їжі, то чи не дуже якісною води, на якій ця їжа готується. А взагалі мій список такої (напишу лише від чого потрібні ліки, а які саме брати - вирішуйте самі, у всіх свої уподобання): - від проносу; - жарознижуючий; - щось типу Мезиму для травлення; - активоване вугілля або щось від отруєння; - мазь від опіків; - йод або зеленку; -Засіб від укусів комах; -вата, бинт; - фурацилін (це мами хлопчиків зрозуміють для чого, пісок має властивість забиватися в усі невідповідні місця, я промивала ці місця синові фурациліном). Нічого їстівного для дитини ми не брали взагалі, так як він на грудному вигодовуванні і на педагогічному прикорму. Всі 12 днів харчувався Макс в основному грудьми, а так само картоплею і курочкою з ресторану. Про всяк випадок: ніяких пюрешек я там в продажу не бачила, так що якщо дитина їсть дитячу їжу, треба врахувати, що її в Єгипті не купиш, ну, або доведеться спеціально їхати кудись і шукати.

Звідси висновок: якщо ви летите з дитиною до року в жарку країну в самий сезон, беріть з собою якомога більше трусів, штук сто! А також майки панамки, ну і для тих дітей, які вже ходять сандалики. Готель вибирайте з дієтичним столом. У разі чого дитина завжди може поїсти звідти - варена картопля і курка є завжди. Також в деяких готелях є номери з кухнею, де мами можуть готувати для дітей спеціальну їжу (для мене це жах, звичайно, а не відпочинок, але раз таке існує, значить це комусь потрібно).

Як летіти? Рейс у нас був о 4 годині ранку. Це і добре і погано одночасно. Добре - тому що в 9 ранку ми вже були на березі Червоного моря і весь наш оплачений день не був загублений. Погано - тому що заселення в номери проводиться тільки після 14:00. У підсумку ми кілька годин провели в фойє готелю, дитина весь замучився, нив, обкакался, і мені довелося мити його в громадському туалеті, що, погодьтеся, не дуже приємно і гігієнічно. До вечора у нього піднялася температура. Ми так і не зрозуміли від зміни чи це клімату або від нашого багатогодинного сидіння, але до ранку дитина була здорова і вже купався в морі.

З усього цього ми для себе зрозуміли, що якщо є можливість, потрібно вибирати все-таки денні рейси. Краще втратити кілька годин сплаченого готельного відпочинку, ніж терпіти такі ось муки. З приводу самого польоту нічого поганого не можу сказати, так як малюк мій вирубався ще на злітній смузі, а прокинувся на посадці. Ось я йому заздрила, мені б так навчитися! Взагалі ж рекомендується на зльоті і посадці дати дитині щось посмоктати (груди, соску або пляшку), для того щоб не закладало вушка.

Вибір готелю в Єгипті Ми їздили в Royal Rojana 5 *. Готель великий, красивий, недалеко від аеропорту. Але! Там оооооочень шумно, багато скажених молоді, і ще там відпочиває пів-Самари. Коли нас розвозили по готелям, в Роджане вийшло чоловік 50 (!!!). Було відчуття, що це не ми виїхали з Самари, а в Самару привезли Червоне море і пальми.

До переваг готелю віднесу прекрасне і рясне харчування в двох ресторанах, один з яких нависає над морем (вид шикарний, особливо вночі), приголомшливий кораловий риф з безліччю риб, запальну, але ненав'язливу анімацію і затишні великі номери.

Недоліками готелю я б назвала: - надмірну близькість до аеропорту (в інтернеті пишуть 5 км, на ділі напевно не більше двох), літаки літають постійно над головою як мухи, дуже низько, дуже голосно і дуже часто, по ночах смердить гасом. - готель більше молодіжний, тому з дитиною там не дуже комфортно, особливо по ночах. - практично вся територія готелю знаходиться на горах, тому нам доводилося скакати, як гірським козам по горбах по крайней мере 3 рази в день, щоб сходити поїсти. Скрізь суцільні сходи і підйоми-спуски, що дуже ускладнює рух з коляскою.

Територія велика, красива, але нікому не потрібна, всюди номера-номера ... .І між ними басейни, дуже заплутано все. Наприклад, наш номер знаходився навпроти басейну, але щоб потрапити в нього, треба було спочатку піднятися на другий поверх, звідти спуститися іншими сходами на перший і з зовсім іншого боку від басейну зайти через двері.

Готель знаходиться практично посеред пустелі, куди не глянь - скрізь пісок, тому погуляти ніде, тільки на території готелю.

Куди сходити? У цю нашу першу поїздку з дитиною ми нікуди з готелю не вийшли. По-перше, тому що нікуди (див. Вище), по-друге тому що колись. Практично весь час ми проводили в режимі «поспали-поїли-покакали-помилися». До того ж різниця в часі з Самарою на той момент становила три години (тоді ми ще не були переведені на московський час і ще нам пощастило потрапити під переведення часу на зимовий: у нас вже перевели, а в Єгипті ще немає).

Ця різниця нас просто вбивала, тому що дитина, яка звикла вдома лягати спати о пів на десяту вечора, преспокойненько засипав в Африці пів на сьому. А якщо врахувати, що вечеря починався о сьомій, то стає зрозуміло, що батькам довелося сісти на вимушену дієту. Ну, або ми рятувалися тим, що бігали їсти по черзі, причому мені було складніше, так як до мене прироблена груди, а відстебнути її не представлялося можливим. А якщо Макс прокидався, то йому терміново потрібна була циця, про що тут же дізнавався весь готель.

А в 5 ранку ми, як божевільні, йшли купатися на море. Персонал готелю косо на нас дивився, думали, напевно, всі російські такі. Відповідно, ні про які екскурсіях в ту поїздку ми і не мріяли - купалися, засмагали, їли і товстіли.

Єдине, на що нас вистачило - це сходити в рибний ресторан вночі. Макс спав в колясці в піжамі, а ми насолоджувалися видом моря і їли крабовий суп (аааааа, до сих пір слинки течуть).

Летіли ми днем, чому я дуже зраділа, бо не треба було сплячу дитину тягнути в аеропорт. І, до речі, після Червоного моря дитина у мене рік взагалі не хворів. Навіть жодної сопелькі не було. Ну і наостанок ...

Як зважитися? Та дуже просто ... Не слухати нікого, ні лікарів, ні бабусь, ні інших доброзичливців. Якщо мама поруч, нічого з дитиною не трапиться, набагато важче малюкові буде якщо мама і тато його з собою не візьмуть. А з мамою хоч куди, хоч в Африку.

Тетяна Горбатенко