Протягом трьох листопадових днів інтерес медичної громадськості України був прикутий до Міжнародного конгрес-центру «Український дім», в конференц-залах якого проходила інтенсивна і плідна робота VI Національного конгресу ревматологів України.
Актуальність заходу в масштабах країни обумовлена медико-соціальною значущістю ревматичної патології, яка охоплює широкий спектр захворювань сполучної тканини та опорно-рухового апарату. Незважаючи на досягнуті успіхи в ранній діагностиці та фармакотерапії ревматичних хвороб, даний клас захворювань, як і раніше залишається однією з провідних причин ранньої інвалідизації і передчасної смертності населення в усьому світі. Соціально-економічний тягар даної патології є предметом тривоги і занепокоєння провідних вітчизняних і зарубіжних ревматологів, а також організаторів сфери охорони здоров'я. Щорічний економічний збиток від захворюваності лише на ревматоїдний артрит (РА), від якого в Європі страждають ≈3 млн чоловік, становить близько 62 млрд дол. США в Західній Європі і близько 5 млрд дол. - в Східній Європі.
Розвиток ревматологической науки, на вістрі якої зосередилися найважливіші питання високих медичних технологій - генної інженерії, фармакології, візуалізаціонних технік, а також соціальної захищеності та реабілітації хворих ревматологічного профілю, в повній мірі відображає як потенціал, так і проблеми вітчизняної охорони здоров'я.
Про пріоритетною значущості ревматологической служби України красномовно свідчить високий представницький і науковий рівень VI Національного конгресу ревматологів України, системність і масштабність представлених в доповідях проблем. У форматі науково-практичних симпозіумів, пленарних і секційних засідань, майстер-класів розглянуті і обговорені не тільки клінічні аспекти всього спектра ревматичних захворювань, досягнення в діагностиці та лікуванні, але також і особливості надання ревматологической допомоги в сучасних умовах.
Напередодні відкриття Конгресу відбулося спільне засідання Європейської антиревматической ліги (European League Against Rheumatism - EULAR) і Асоціації ревматологів України за участю всесвітньо відомих вітчизняних і зарубіжних вчених з Австрії, Франції, Німеччини, Російської Федерації та Білорусі, в ході якого були позначені цілі і завдання Конгресу , а також стратегічні напрями розвитку сучасної ревматології.
У вступному слові академік доктор медичних наук, професор, НАМН України, директор ДУ «Національний науковий центр« Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска »НАМН України», президент Асоціації ревматологів України Володимир Коваленко відзначив значний прогрес у розвитку вітчизняної ревматології в останні десятиліття, прихильність принципам доказової медицини, вектор на інтеграцію з провідними світовими ревматологічними спільнотами - EULAR, Американської ревматологічний колегією (American College of Rheumatology - ACR) , Всесвітньої антиревматической лігою (International League Against Rheumatism - ILAR). За короткий для медичної науки період в українській ревматології та суміжних дисциплінах здійснений якісний прорив у формуванні ідеології менеджменту лікування хворих ревматологічного профілю, імплементації сучасних клінічних протоколів в сучасну лікарську практику.
Під час урочистого відкриття Конгресу, яке відбулося 19 листопада 2013 року, прозвучали також вітання від представників Міністерства охорони здоров'я (МОЗ) України, Комітету Верховної Ради з питань охорони здоров'я, керівників НАМН України, зарубіжних колег.
Передаючи вітання від міністра охорони здоров'я України Раїси Богатирьової, заступник міністра, керівник апарату МОЗ України Роман Богачев зазначив значимість якості надання медичної допомоги хворим ревматологічного профілю в умовах української системи охорони здоров'я, соціально-економічний аспект даної патології, а також неоціненний внесок Асоціації ревматологів України в розвиток вітчизняної ревматології.
У вітанні від голови Комітету Верховної Ради з питань охорони здоров'я Тетяни Бахтєєвої, яке передав учасникам Конгресу народний депутат України, академік НАМН України Олександр Біловол, відзначено, що Верховна Рада направляє всі свої зусилля на забезпечення якості і доступності медичної допомоги для населення України. Забезпечення хворих ревматологічного профілю ефективним лікуванням як на первинному рівні, так і на рівні спеціалізованої допомоги в рамках реформування системи охорони здоров'я, є пріоритетним завданням для профільного Комітету Верховної Ради.
Академік НАМН України, заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державних премій Віталій Цимбалюк у своєму привітанні від імені президента НАМН України Андрія Сердюка зазначив, що черговий Конгрес ревматологів України є результатом масштабної наукової, організаційно-методичної та освітньої роботи з розвитку вітчизняної ревматології, проведеної асоціацією ревматологів України в тісній співпраці з НАМН України, МОЗ України, ДУ «Національний науковий центр« Інститут кардіології імені Н.Д. Стражеска »НАМН України», Інститутом травматології та ортопедії НАМН України та іншими провідними установами країни.
Президент робочої групи з розробки клінічних рекомендацій EULAR (EULAR / EFORT Recommendations), який очолює кафедру ревматології Віденського медичного університету і клініки Гітцінг (Medical University of Vienna and Hietzing Hospital), Австрія, професор Джозеф Смолен (Joseph Smolen) в своєму вітальному слові зазначив фантастичний прогрес української ревматологической науки, а також високий ступінь її інтегрованості в систему європейської та світової ревматології, про що свідчить плідна співпраця Асоціації ревматологів України з такими авторитет ними європейськими та світовими організаціями, як EULAR, ACR, ILAR. Дж. Смолен підкреслив, що національні ревматологічний асоціації повинні посилити взаємодію з урядовими структурами для підвищення статусу ревматології як одного з найбільш пріоритетних соціальних напрямків охорони здоров'я країн Європи.
Керівник Республіканського ревматологічного центру в Мінську (Білорусь), завідувач 2-й кафедрою внутрішніх хвороб Білоруського державного медичного університету Микола Сорока, вітаючи учасників, назвав VI Національний конгрес ревматологів України знаковою подією для всієї медичної громадськості країни, відзначивши тісний контакт Асоціації ревматологів України з ревматологічними товариствами країн пострадянського простору, в тому числі Російської Федерації і Білорусі.
У роботі Конгресу взяли участь близько 700 лікарів і вчених з різних регіонів України, а також всесвітньо відомі експерти з Росії, Білорусі, Австрії, Німеччини, Франції.
Серед зарубіжних учасників Конгресу, крім перерахованих вище, слід особливо відзначити Максима Дугадоса (Maxime Dougados) (Париж, Франція) - президента EULAR, професора ревматології медичного факультету Університету Рене Декарта (René Descartes University-Paris) і Університетської клініки Кошена (Cochin Hospital); Герда Хорнефф (Gerd Horneff) (Санкт-Августин, Німеччина) - професора, президента Робочої групи з навчання пацієнтів Німецькій ініціативи для дитини, що страждає від ревматизму, головного лікаря дитячої Клініки Асклепіос в Санкт-Августина (Asklepios Kinderklinik Sankt Augustin); Сергія Соловйова (Москва, Росія) - професора, завідувача лабораторією інтенсивних методів лікування Федерального державної бюджетної установи (ФГБУ) «Науково-дослідний інститут ревматології імені В.А. Насонової »Російської академії медичних наук (РАМН); Андрія Каратеева (Москва, Росія) - доктора медичних наук, співробітника відділу судинної патології ревматичних захворювань ФГБУ «Науково-дослідний інститут ревматології імені В.А. Насонової »РАМН; Олександру Старикову (Москва, Росія) - завідуючу відділенням патології очей у дітей Московського науково-дослідного інституту очних хвороб імені Гельмгольца.
В період 2010-2013 рр. в клінічної ревматології розроблений ряд міжнародних базових документів, спрямованих на стандартизацію процесів діагностики та лікування такого репрезентативного для ревматології захворювання, як РА, на базі даних доказової медицини. У 2010 р в результаті спільних зусиль EULAR і ACR розроблені нові діагностичні критерії РА, в тому ж 2010 р вийшли Міжнародні клінічні рекомендації по тактиці ведення хворих РА з концепцією «T2T» - «Treat to target» - «Лікування до досягнення мети» , яку підтримали більшість європейських країн і країн пострадянського простору, включаючи Україну, а також Рекомендації EULAR по лікуванню ревматоїдного артриту з алгоритмами раннього застосування базисних протизапальних синтетичних і генно-інженерних біологічних препаратів (ГІБП). У квітня 2013 р вийшли оновлені Клінічні рекомендації EULAR з уточненнями щодо тактики ведення хворих РА і застосування базисних протизапальних препаратів (БПВП).
Інтенсивне вдосконалення клінічних рекомендацій стало можливим завдяки стрімкому розвитку біотехнологій в області фармакотерапії ревматичних хвороб і зростаючому масиву даних доказової медицини щодо найбільш ефективних терапевтичних підходів до лікування даної категорії хворих.
Значний прогрес світової ревматології сформував певні виклики для ревматологічного спільноти України з необхідністю своєчасних переглядів українських клінічних рекомендацій з лікування ревматологічних захворювань, розробки державних програм забезпечення хворих ревматологічного профілю сучасними базисними препаратами.
В рамках наукової програми Конгресу були представлені дані клінічних досліджень, які розширюють можливості фармакотерапії РА та інших запальних ревматичних захворювань. 
Зокрема, у своєму виступі професор Дж. Смолен зазначив, що з усіх хронічних захворювань РА має найбільш виражений вплив на якість життя пацієнтів, що виводить проблему ефективного лікування таких хворих за рамки виключно медичної спрямованості. На думку професора, нерівноцінність доступності інноваційної фармакотерапії для хворих РА в країнах Європи і США (де вона в 3 рази вище) змушує задуматися про справжню вартості ефективної терапії хворих РА для суспільства в контексті тотальних соціально-економічних збитків внаслідок ранньої, невідворотною і важкої інвалідизації таких пацієнтів, що втрачають здатність до самообслуговування в молодому віці. 65% економічного тягаря захворюваності РА для суспільства - за межами сектора охорони здоров'я: це втрати продуктивності праці, особисті витрати хворих, а також витрати на їх обслуговування і соціальну допомогу. 50% пацієнтів з РА стають інвалідами протягом 10 років від початку захворювання. Професор нагадав, що сучасна фармакотерапевтична стратегія при РА, що передбачає раннє застосування хвороба-модифікуючих препаратів, дозволяє підвищити шанси хворого на тривалу ремісію, призупинення прогресуючого руйнування суглобів і попередження стійкої втрати працездатності і здатності до самообслуговування. Дж. Смолен зазначив також, що сучасна концепція фармакотерапії РА «Лікування до досягнення мети» ( «T2T») заснована на наступних основних принципах:
- метою лікування є досягнення повної (або хоча б часткової) ремісії;
- для досягнення цієї мети лікування БПВП, в першу чергу метотрексатом, повинно починатися якомога раніше, не пізніше ніж протягом перших 3 міс від початку хвороби;
- лікування повинно бути максимально активним, з швидкою ескалацією дози метотрексату і подальшою зміною (при необхідності) схеми лікування протягом 3 міс для досягнення ремісії (або низької активності) хвороби;
- в разі недостатньої ефективності стандартної терапії БПВП показано призначення ГІБП.
Основні рекомендації ініціативи «Т2Т» визначають головну мету лікування - досягнення клінічної ремісії або низької активності РА. Для досягнення цієї мети пацієнтів з помірною / високою активністю хвороби необхідно оглядати щомісяця, при стабільно низьку активність рідше - 1 раз в 3-6 міс, з реєстрацією кількісних параметрів активності і використанням валідованих індексів. Відповідно до класифікації РА, його активність оцінюють за індексом активності DAS28 (Disease Activity Score-28). Таким чином, лікар при кожному візиті пацієнта може об'єктивно оцінювати динаміку активності хвороби. За відсутності досягнення мети - ремісії (DAS28 <2,6) або низької активності (2,6 <DAS28 <3,2) - через 3 міс слід прийняти рішення про корекцію терапії.
Тему застосування хвороба-модифікують противоревматических препаратів, або БПВП, продовжила Неоніла Шуба, професор кафедри терапії та ревматології Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика МОЗ України, віце-президент Асоціації ревматологів України. У своїй доповіді вона представила дані клінічних досліджень з комбінованого застосування синтетичних і біологічних БПВП, а також різних біологічних препаратів. Отримані дані свідчать про синергическом ефекті препаратів, поліпшення клінічних результатів і мінімізації побічних ефектів. У доповіді відображені основні інновації нових Клінічних рекомендацій EULAR 2013 г. - відзначено відсутність переваг клінічного застосування одного біологічного агента в порівнянні з іншими і допустимість стартового застосування ГІБП без попереднього призначення синтетичних БПВП у пацієнтів з несприятливими факторами. У доповіді ГІБП систематизовані за механізмом їх дії: ЦИТОКІНОВИЙ блокатори - інгібітори фактора некрозу пухлини (ФНП) -α (етанерцепт, адалімумаб) і інтерлейкіну-6R (тоцілізумаб); лімфоцітонаправленние препарати - шляхом впливу на В-клітини (ритуксимабу) і Т-клітини (абатацепт) - і низькомолекулярні інгібітори шляхів передачі сигналів (тофацітініб). Озвучена така клінічна проблема, як імуногенність біологічних препаратів внаслідок їх протеінсодержащей структури. За словами Н. Шуби, імуногенність біологічних препаратів істотно впливає на ефективність базисної терапії, проте структура і функція антитіл в залежності від особливостей біологічного агента істотно розрізняються. Підвищення терапевтичної ефективності біологічних агентів з максимальною імуногенність (інфліксімаб, адалімумаб) можна досягти шляхом збільшення дози препарату, додавання до терапії метотрексату і / або глюкокортикоїдів.
Проблему возможности! Застосування базісної терапії при остеоартрозі (ОА) представивши у життя без Доповіді Олег Борткевич, професор кафедри терапії та ревматології Национальной медичної академии післядипломної освіти імені П.Л. Шупика МОЗ України, головний науковий співробітник відділу некоронарогенних хвороб серця та КЛІНІЧНОЇ ревматології ДУ «Національний науковий центр« Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска »НАМН України», головний позаштатний спеціаліст МОЗ України зі спеціальності «Ревматологія». О. Борткевич зазначилися, что лікування пацієнтів ревматологічного профілю має базуватіся на партнерстві лікаря и пацієнта. Согласно з представленими в Доповіді данімі, ОА є одночасно локальних и системний захворюванням з метаболічними взаємодіямі. Сучасна фармакотерапія при ОА, согласно з міжнароднімі рекомендаціямі, предполагает! Застосування симптом-модіфікуючіх препаратів - Швидкого (нестероїдні протізапальні препарати - НПЗП) и повільного (препарати SYSADOA - Symptomatic Slow Acting Drugs for treatment of OsteoArthritis) Дії, а такоже структурно-модіфікуючіх препаратів, что уповільнюють прогресування руйнування хряща. Як підсумував доповідач, в Сейчас годину у клінічніх ревматологів и ортопедів-травматологів існує Гостра потреба в возможности проведення структурно-модіфікуючій лікування Хворов ОА. Особливий резонанс в учасників Конгресу викликали відомості про негативну позицію ACR щодо застосування препаратів SYSADOA при ОА, зокрема про недоцільність застосування хондроїтин сульфату і глюкозаміну сульфату.
Тему об'єктивної оцінки ефективності фармакотерапії при ОА продовжив Олег Яременко, професор, завідувач кафедри терапії стоматологічного факультету Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, науковий керівник Київського міського центру імунобіологічної терапії. У своїй доповіді він навів критерії вираженості процесу при ОА - суб'єктивні (оцінка болю виключно за шкалою WOMAC - Western Ontario and McMaster Universities Arthritis Index - загальноприйнятою шкалою оцінки суглобного болю) і об'єктивні - рентгенологічні критерії звуження суглобової щілини. Наведено також дані багатоцентрових досліджень і метааналізу за оцінкою ефективності впливу глюкозаміну і / або хондроїтин сульфату на прогресування ОА. Згідно з результатами метааналізу, «в порівнянні з плацебо, хондроїтин, глюкозамін і їх комбінація не мають клінічно значним впливом на суглобовий біль і звуження суглобової щілини». У ситуації, що склалася особливий інтерес представляють дані про структурно-модифікуючих ефекти стронцію ранелату при лікуванні пацієнтів з ОА колінного суглоба, підтверджених в масштабному мультицентровом рандомізованому контрольованому дослідженні за участю 97 клінічних баз 18 країн світу, завершеному в лютому 2011 р - SEKOIA (Strontium ranElate Knee Osteoarthritis trIAl). Згідно з отриманими даними, стронцію ранелат стимулює формування хрящового матриксу в суглобі без стимуляції резорбції хряща, а також покращує мікроархітектоніку субхондральної кістки.
Резонансну значимість результатів даного клінічного дослідження для практичної ревматології підкреслив в ході своєї доповіді «Хондропротектори: сучасний стан проблеми» професор Владислав Поворознюк, президент Української асоціації остеопорозу, керівник відділу клінічної фізіології та патології опорно-рухового апарату Інституту геронтології НАМН України. Він зазначив, що прихильність принципам доказової медицини є основою успішного розвитку медичної науки і клінічної практики. В рамках існуючої доказової бази звичні для ревматологів препарати класу хондропротекторов повинні зайняти місце повільно діючих симптом-модифікуючих препаратів при лікуванні ОА, поступившись статус структурно-модифікуючих лікарських засобів стронцію ранелату.
Професор С. З ловьев представив у своїй доповіді сучасну систему поглядів на механізми розвитку системного червоного вовчака (ВКВ) та лікування хворих з даним захворюванням. «Не дивлячись на те що прогноз ВКВ в останні роки значно покращився, - зазначив С. Соловйов, - лікування цього важкого дифузного захворювання сполучної тканини залишається досить важким завданням. Це обумовлено великою варіабельністю перебігу хвороби, необхідністю підбору терапії відповідно до ступеня активності процесу та органної патологією. Для ВКВ, - підкреслив доповідач, - характерні такі специфічні риси, як висока активність процесу, часті загострення, низька якість життя, несприятливий прогноз, висока вартість лікування і висока токсичність самого лікування. Парадигма лікування ВКВ в рамках концепції «Т2Т SLE (Systemic Lupus Erythematosus)» - «Терапія до досягнення мети» - визначається різноманіттям клінічних проявів ВКВ і, відповідно, різноманіттям цілей. Основною метою терапії в рамках концепції «Т2Т SLE» має стати досягнення ремісії або збереження мінімальної активності захворювання з застосуванням глюкокортикоїдів в мінімальній дозі. Критеріями повної ремісії при ВКВ слід вважати відсутність протягом 5 років клінічних проявів, імунологічних змін без застосування будь-якої патогенетичної терапії. Для неповної ремісії при ВКВ характерні відсутність клінічних проявів без застосування глюкокортикоїдів і цитостатиків при збереженні імунологічних змін (анти-ДНК, гіпокомплементемія; оцінка активності процесу за шкалою SLEDAI (Systemic Lupus Erythematosus Disease Activity Index) 2-4 бали), допускається застосування гідроксихлорохіну в дозі 200 мг / сут. Відзначено переваги застосування ГІБП в якості базисної терапії при ВКВ, обумовлені їх цільовим патогенетичним дією, мінімальну токсичність і високу клінічну ефективність, яку можна порівняти з впливом глюкокортикоїдів і цитостатиків ».
А. Каратеев в своїй доповіді «Особливості застосування анальгетиків в ревматологической практиці в країнах СНД» представив детальний аналіз динаміки фармацевтичного ринку США, Європи та країн пострадянського простору щодо споживання ГІБП, НПЗП і опіоїдних анальгетиків. Відзначено, що навіть в США на тлі високих обсягів споживання біологічних агентів зберігається зростання споживання анальгетических лікарських засобів. Аналогічні тенденції спостерігаються в країнах Європи і Росії. Це відбиває актуальність і затребуваність адекватної знеболювальної терапії в лікуванні захворювань опорно-рухового апарату навіть при вдосконаленні терапевтичних підходів із застосуванням структурно-модифікуючих і хвороба-модифікуючих препаратів. Больовий синдром залишається основним в клініці більшості ревматологічних захворювань, часто приводячи до розвитку феномена хронічного болю. У ревматології як і раніше найбільш оптимальним рішенням проблеми больового синдрому залишається застосування НПЗП. Особливості застосування нестероїдних протизапальних препаратів у пацієнтів ревматологічного профілю - з необхідністю тривалого лікування та високою коморбидной навантаженням у даної категорії хворих - ставлять перед практикуючими ревматологами завдання оптимального вибору препарату з максимальною клінічної ефективністю і мінімальними ризиками. У доповіді зазначено, що частота розвитку НПЗП-індукованої гастропатії (з розвитком виразок, гострих шлункових кровотеч, перфорацій) становить 0,5-1,0 випадків на 100 хворих на рік. Частота розвитку судинних катастроф (з розвитком інфаркту міокарда, мозкового інсульту, коронарної смерті) становить також 0,5-1,0 випадків на 100 хворих на рік. Представлені дані дослідження КОРОНА-2 ( «Кількісна Оцінка Ризику у Потребують анальгетика»), проведеного за участю 2012 лікарів і 21 185 хворих з м'язово-скелетної болем з 9 країн пострадянського простору. Виявлено, що> 39% пацієнтів з гастроінтестінальнимі факторами ризику не застосовували гастропротектори при прийомі НПЗП,> 33% хворих з інфарктом міокарда в анамнезі не приймали ацетилсаліцилову кислоту. Найбільш часто вживаними НПЗП, за даними дослідження, є диклофенак (26,5%), мелоксикам (23,3%) і німесулід (18,7%). За даними французьких дослідників, аналіз 38 506 спонтанних повідомлень про тяжкі ускладнення, пов'язаних із застосуванням нестероїдних протизапальних засобів, за період 2002-2006 рр. показав, що найменший ризик розвитку побічних ефектів зареєстрований у таких НПЗП, як мелоксикам і ацеклофенак (0,41 і 0,30 випадків побічних ефектів на 1 млн прийнятих доз відповідно). Представлені також дані метааналізу 25 популяційних досліджень 2013 року стосовно кардіоваскулярного ризику, асоційованого із застосуванням нестероїдних протизапальних засобів. Відзначено найбільш високий ризик розвитку інфаркту міокарда при застосуванні еторикоксибу, найменший - при застосуванні напроксена, целекоксиба, ібупрофену і мелоксикаму.
Тему лікування при больовому синдромі продовжив Олександр Бур'янов, доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри травматології та ортопедії Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, розкривши проблему патогенезу, діагностики та лікування комплексного регіонарного больового синдрому (КРБС) - одного з варіантів хронічної периферичної нейропатичного болю. У доповіді представлена характеристика центральних і периферичних складових патогенезу КРБС, а також його клінічних проявів, а також діагностичні критерії КРБС, прийняті в Будапешті (Угорщина) в 2003 р, критерії стадийности даного синдрому, методи обстеження та принципи сучасної фармакотерапії КРБС. Відзначено високу клінічна ефективність застосування антиконвульсантів нового покоління, зокрема габапентина. Представлені дані клінічного дослідження з оцінки ефективності застосування комплексної патогенетично обгрунтованої комбінованої фармакотерапії КРБС (із застосуванням габапентину, ацеклофенака і толперизону) в порівнянні з традиційними терапевтичними підходами (із застосуванням кеторолака, диклофенаку, спазмолітичних препаратів і протизапальних лікарських засобів місцевої дії). Результати дослідження переконливо продемонстрували ефективність застосування нових схем комплексного лікування пацієнтів з КРБС з швидким зменшенням інтенсивності больового синдрому і відновленням функціональної активності хворих.
Програма Конгресу включила обговорення найширшого спектра проблем, що стосуються діагностики та лікування ревматичних хвороб, їх етіології і патогенезу, персоніфікованої терапії та багатьох інших аспектів. Назвемо лише деякі теми, розглянуті на лекціях, пленарних засіданнях, науково-практичних симпозіумах і майстер-класах: «Роль анти-ФНП-терапії в досягненні оптимальних результатів в терапії ревматоїдного артриту» (О. Яременко, Дж. Смолен), «Сучасна теорія остеоартрозу на основі нових рекомендацій і доказів: нові підходи та перспективи »(О. Борткевич, О. Яременко),« Системний червоний вовчак: сучасні аспекти діагностики, клініки, лікування »(Н. Шуба, А. Дядик, А. Курята), «Псоріаз і псоріатичний артрит: на стику специальн стей »(А. Літус, К. Хобзей, Д. Рекалов),« Хвороби суглобів: межі повноважень ревматологів і ортопедів-травматологів »(Н. Корж, С. Герасименко, Г. Гайко),« Кардіоваскулярні проблеми в ревматології »(Г . Ігнатенко, Т. Талаєва), «спондилоартритами: діагностика та лікування, сучасні рекомендації» (М. Дугадос, А. Петров), «Дитячі та підліткові ревматологія: профілактика, діагностика, лікування» (В. Майданник, Л. Богмат, Н . Хайтович) і ін.
Особливу увагу було приділено важливості співпраці між лікарями первинного рівня медичної допомоги та фахівцями-ревматологами з метою досягнення найкращих результатів в терапії пацієнтів з ревматичними захворюваннями.
Розглянуто також питання взаємодії лікарів-ревматологів дорослої і дитячої мереж, що має важливе значення для розробки загальних підходів до лікування ревматичних хвороб у дітей і дорослих і забезпечення наступності ведення пацієнтів.
По завершенні Конгресу підведені підсумки конкурсу стендових доповідей молодих вчених-ревматологів, переможцям вручені нагородні грамоти та цінні призи.
Президентом Асоціації ревматологів України В. Коваленко був також представлений звіт правління Асоціації ревматологів України за період 2009-2013 рр. Відзначено, що за звітний період Асоціацією ревматологів України спільно з ревматологической службою МОЗ України та НАМН України проведено 35 науково-практичних конференцій, семінарів і ревматологічних шкіл, 11 організаційно-методичних нарад з головними фахівцями обласних управлінь охорони здоров'я за спеціальністю «Ревматологія». На базі Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика МОЗ України, згідно з навчальним планом, організовані передатестаційні цикли для лікарів-ревматологів і цикли спеціалізації за фахом «Ревматологія». За звітний період захищені 32 кандидатські та 8 докторських дисертацій, підготовлено 24 клінічних ординатора і аспіранта. Видано 12 монографій, 24 методичних рекомендації, а також «Національний підручник з ревматології (ТОВ« МОРІОН », 2013). За активної участі Асоціації ревматологів України в регіонах України впроваджені диференційовано-діагностичні критерії ревматичних захворювань суглобів за даними ультразвукового дослідження, більшість областей України оснащені сучасними денситометрах, що працюють за принципом подвійної рентгенівської абсорбциометрии, відкриті спеціалізовані кабінети для лікування із застосуванням біологічних агентів, оснащені інфузоматами. В період 2009-2013 рр. провідні українські ревматологи брали активну участь як у вітчизняних заходах, присвячених удосконаленню лікувально-діагностичного процесу в ревматології, так і в заходах міжнародного рівня, узагальнюючих міжнародного досвіду експериментальних і клінічних досліджень. Члени президії Асоціації ревматологів України щорічно приймають участь в Конгресах EULAR з доповідями за результатами наукової діяльності.
Підводячи підсумки роботи VI Національного конгресу ревматологів, В. Коваленко відзначив високий організаційний і науковий рівень його проведення, актуальність заходу в світлі оновлюваних міжнародних і вітчизняних клінічних рекомендацій, колегіальну атмосферу наукових дискусій, а також здорові тенденції української ревматології, орієнтовані на імплементацію в клінічну практику даних доказової медицини, інтеграцію в систему європейських стандартів медичної допомоги та міждисциплінарний підхід до розвитку украинск й ревматологической науки.
Ольга Федорова,
фото Сергія Бека
