- «Оточуючі сахаються від мене, як від прокаженою»
- «Повернути Людмилі нормальне обличчя практично неможливо»
- «Це справа не варта виїденого яйця»
Людмила Сідоркова, колишня пацієнтка Запорізького обласного онкодиспансеру, намагається довести в суді, що спотворили її обличчя виразки - результат неграмотного хірургічного втручання
Два роки тому жителька одного з сіл Запорізької області подала в суд на лікарів обласного онкологічного диспансеру. Колишня пацієнтка онколікарні переконана: вона стала інвалідом через некваліфіковане грубого хірургічного втручання. Однак висновок фахівців Національного інституту раку, винесене в липні цього року на прохання суду, говорить, що Людмилу Сідоркова лікували правильно. Лікарі врятували пацієнтку від злоякісної пухлини, яка могла привести до летального результату.
- Суд хоче вигородити лікарів, які зламали мені життя, - вважає Людмила Сідоркова. - Але я знаю, що я права. Тільки як домогтися справедливості?
«Оточуючі сахаються від мене, як від прокаженою»
- Я змучилася від страждань, що оточують сахаються від мене, як від прокаженою. Іноді від депресії хочеться кинутися під машину.
Жінці, вимовляє ці розпачливі слова, 58 років. Її обличчя і шия покриті гнійниками і виразками, заховати які вона намагається за бинтами. Ми розмовляємо на лавочці в безлюдному сквері, не знайшовши іншого місця, де моя співрозмовниця змогла б уникнути співчутливо-гидливих поглядів.
З 1986 по 1992 роки Людмила Сідоркова, ветеринар за фахом, провела в Чорнобильській зоні, лікувала домашніх тварин. Лікарі вважають, що виявлений у неї пізніше рак шкіри носа - наслідок тривалого перебування на зараженій території. Як чорнобилець пішла на пільгову пенсію, жила з родиною в своєму будинку, доглядала за хворою матір'ю.
Кілька років тому на носі жінки з'явилися несимпатичні прищики, з приводу яких Людмила звернулася спочатку до дерматологів, а потім і до онкологів. У липні 2002-го Сідоркова поставили на облік в Запорізькому обласному онкодиспансері, запропонувавши на місяць лягти на лікування. Залишити на такий термін паралізовану маму жінка не могла і вирушила в сусідній Дніпропетровськ, де лікувальний курс променевої терапії бралися провести за 12 днів. В діагностичному центрі дніпропетровської медакадемії на підставі цитологічного дослідження (№ 5906 від 10. 07. 02) Сідоркова поставили діагноз базаліома - рак шкіри.
Однак і після променевої терапії, за словами Людмили, прищики не зникли. Вона повернулася в село, де продовжувала додивлятися маму і займатися примітивним самолікуванням: відривала пінцетом відмерлі шматочки шкіри, а хворі місця припікали марганцем. У 2005 році ущільнення у вигляді вугрів, аналогічні тим, що з'являлися на носі, пішли по лівій щелепи і у лівій брові.
До цього часу мама померла, і Сідоркова змогла впритул зайнятися своїм здоров'ям. Вона знову звернулася до запорізького онкологічний диспансер, і їй опромінили брову і обидві щоки. Висновок про те, що у неї рак шкіри, лікарі зробили на підставі аналізу трирічної давності, стверджує Людмила Павлівна. Опромінення не тільки не призвело до поліпшення, а й викликало зростання шкірних утворень, а на правій щоці з'явилася гнійна виразка. Сідоркова переконана: це сталося внаслідок того, що лікарі необгрунтовано переопромінилися її обличчя!
Стурбована Людмила звернулася до хірурга-онколога Олені Гетьман, за плечима якої не одна складна операція, з проханням зробити аналіз на наявність ракових клітин. Лікар запропонувала лягти до неї в стаціонар онкодиспансеру, і 7 листопада 2006 роки провела комбіновану операцію: з обох щік пацієнтки зрізала м'які заражені тканини, а місця післяопераційних дефектів «прикрила» шкірно-жировими клаптями, взятими зі спини.
- Після операції я добу пролежала в реанімації, - розповідає Людмила Сідоркова. - А коли перевели до відділення, один з лікарів запитав, що я тут роблю. "Як що? - відповідаю, - я ж прооперована ». «Ви лежите не за призначенням, - сказав він. - Це онкологічна клініка, а у вас раку немає ». І пояснив, що аналізи, які прийшли з лабораторії вже після операції, не виявили у мене злоякісних клітин. Я думала, зійду з розуму, почувши таке.
Перш ніж робити онкологічну операцію, лікар зобов'язаний переконатися в наявності у хворого ракових клітин. Невже лікар Гетьман попередньо не досліджені шматочок тканини з особи Сідоркова, а спиралася на її застарілий «рак носа»? В особистій бесіді Олена Гетьман стверджувала, що це не так. Але я на власні очі бачив довідку, видану Сідоркова 28 листопада 2006 року за виписці з онкологічного диспансеру. У ній рукою самої Гетьман написано, що, згідно з висновком гістологічного дослідження від 15 листопада 2006 року (тобто після операції, проведеної тижнем раніше), в м'яких тканинах пацієнтки виявлені «постлучевая зміни виразково-запального характеру». Але ж запальний процес, що виник після опромінення, - це не рак!
«Повернути Людмилі нормальне обличчя практично неможливо»
Через кілька днів після виписки у Людмили на обох щоках почався некроз - омертвіння тканин. Оглянули Сідоркова Олег Воробйов (заввідділенням онкодиспансеру) і Олексій Ковальов (завкафедрою онкології, головний онколог області) схопилися за голову: «Терміново на лікування». Жінку госпіталізували і майже чотири місяці протримали в лікарні. Пацієнтці-чорнобильцю дозволили безкоштовно харчуватися і виділили частково медикаменти. В результаті некроз прибрали, але м'які тканини на опромінену кістка наростати не хотіли. Тоді пацієнтка за порадою лікарів звернулася в щелепно-лицьове відділення 5-ї запорізької міськлікарні, де хвору оглянули і направили в Київ, в Національний інститут раку. Там онкологи розвели руками: ми не чарівники. У столичній клініці щелепно-лицевої хірургії, куди теж зайшла Людмила, прямо сказали: «Той матеріал, що можна використовувати для реставрації особи, вам зіпсували опроміненням».
І все-таки заслужений лікар України, завідувач щелепно-лицьовим відділенням 5-й запорізької міськлікарні Олександр Мосейко взявся за лікування Людмили Сідоркова. Операцій з пересадки «м'яса» зі здорових ділянок тіла на ніс, щелепу, щоки було близько десяти. Проходили вони поетапно, болісно, не завжди з бажаним результатом і остаточно не завершені досі. Лікар пояснив Людмилі повернися вона два роки тому не до онкологів, а до нього, все могло бути інакше. Розмовляючи з журналістом, Олександр Олексійович був більш дипломатичний.
- Правильно лікували Сідоркова чи ні, сказати однозначно важко, - міркує заслужений лікар України Олександр Мосейко. - Таке захворювання взагалі важко диференціювати. Щека гнила, що залишалося робити? Чекати, поки півобличчя вигніет? Онкологи надійшли по протоколу, як при лікуванні ракових хворих: дали променеву терапію і прооперували. Зупинили процес, хоча все одно у неї на обличчі з'являються новоутворення. Ми в щелепно-лицьовому відділенні іноді протокол порушуємо, що не опромінюємо раковий ділянку, а просто вирізаємо і заміняємо вільними клаптями. І маємо хорошу результативність, тканини гояться. Випадок Сідоркова дуже складний, я багато вклав в цю жінку терпіння і роботи, але, думаю, повернути їй нормальне обличчя практично неможливо.
- І все-таки, коли Людмилу оперували в онкодиспансері, у неї був рак шкіри? - Запитує у Олександра Мосейко.
- Ми не знайшли тоді ракових клітин, онкологи знайшли. Я лечу від наслідків опромінення.
У перервах між лікарнями Людмила веде в своєму будинку життя самітниці, соромлячись показатися односельчанам на очі. Платить листоноші, щоб та купувала і приносила продукти. Ночами ходить гуляти в лісопосадку. Іноді, каже жінка, від безвиході готова вити, як собака. Фізичний біль заглушає таблетками анальгіну. Щоб проштовхнути в себе їжу, минаючи хворі зуби і гниючу щелепу, користується маленькою ложечкою, воду п'є через трубочку. Рік тому наслідки переопромінення дісталися до лівого ока, Людмила практично їм не бачить. У липні їздила в Росію до лікаря, якого їй знайшов брат. Під місцевим наркозом він відшліфував грубі рубці і шрами, що утворилися на обличчі і шиї.
Особисте життя давно пішла прахом. Єдиний син пропав вісім років тому, пішов до бабусі в сусіднє село і не повернувся. Хотіли з чоловіком удочерити двох дівчаток, навіть оформили документи. Мріяли передати їм нажите добро - хороший будинок, дві земельні паю. Неждана хвороба зруйнувала плани, а чоловік, з яким прожили 32 роки, кинув жінку.
- Ворогові не побажаєш пережити те, що довелося мені. Лікарі повинні відповісти за допущену помилку! - переконана Сідоркова.
Людмила звернулася в облздоров і прокуратуру, вимагаючи покарати медиків, які опромінили і прооперували її, навіть не з'ясувавши, чи є захворювання онкологічним. Створена судово-медична комісія зібрала необхідні матеріали і передала в суд. Минуло вже вісім судових засідань. На думку Сідоркова, фактів, які доводять, що лікували її неправильно, досить, але суддя, яка веде справу, всіляко тяганини його, викликає тільки тих свідків, які підтримують оперувати її лікаря Олену Гетьман. Крім того, постраждала не може знайти собі адвоката. Люди бояться псувати відносини з медиками-онкологами, вважає жінка.
- Якби поставили правильний діагноз, можливо, я б такою не була, - каже Сідоркова. - Хочу довести, що стала інвалідом не через раку, а через некваліфіковане грубого хірургічного втручання. Оцінений мною збиток в 200 тисяч гривень висуваю онкодиспансеру. Якщо виграю, як раз вистачить на операцію. Хочу повернути здоров'я, поїхати до брата в Росію, лягти в хорошу клініку ... Так хочеться ще трошки пожити, дати щастя комусь. Адже є дітки осиротілі ...
«Це справа не варта виїденого яйця»
- «Аудіатур пов альтера парс» - слід вислухати й іншу сторону, - блиснув латиною головний онколог області професор Олексій Ковальов. Після чого ознайомив з історією хвороби пацієнтки диспансеру Людмили Сідоркова (рак був виявлений в 2002 році, вилікуваний в Дніпропетровську, в 2005 настав рецидив), пояснив, чому операція була неминучою. Якщо хворий звертається до професіоналів, сказав Ковальов, то повинен довіряти їм. У диспансері працюють грамотні лікарі, такі, як хірург-онколог вищої категорії відділення пухлин голови та шиї Олена Гетьман. Пухлина на обличчі Сідоркова була диагносцирована як рак. План лікування вироблявся консиліумом, не одним лікарем. Не було зроблено жодного кроку в бік від стандартів лікування. Сьогодні у пацієнтки немає ракової пухлини завдяки хірургічному видаленню.
На моє запитання, коли все-таки прийшло висновок про наявність у пацієнтки онкозахворювання, до операції або після (це, нагадаю, вкрай істотно), Ковальов дослівно відповів:
- Неграмотно і некрасиво говорити, що прооперована хвора, у якої не було раку. Для загальної маси народу це смажений факт, а лікарі при цьому посміхаються. Звичайно, коли забирається така пухлина, хочеться мати косметичний ефект краще, ніж зараз. Але що є, то є. Сідоркова не єдина хвора, що потребує грошей. З появою страхової медицини таких випадків стане ще більше ... З моєї точки зору, справа не варта виїденого яйця. Хоча я розумію хвору, вона страждає. Дефект на її обличчі є, але не думаю, що він гірше, ніж був до операції, коли через дірку в щоці все вивалювалося.
Головний лікар онкодиспансеру Анатолій Горбенко, який був присутній при розмові, ознайомив мене з висновком Національного інституту раку, підготовленим на вимогу судді, що розглядає справу Сідоркова. У ньому підтверджується наявність у Людмили первинно-множинного базальноклітинного раку шкіри обличчя в 2002-му, 2006-му і навіть 2008 (?) Роках. Висновок: «Проведене лікування позбавило Сідоркова Л. П. від злоякісної пухлини, яка могла привести до летального результату. Лікування обгрунтоване, адекватне захворюванню і відповідає стандартам лікування раку шкіри ».
І головний лікар, і головний онколог, і пізніше Олена Гетьман переконували в тому, що я впущу авторитет обласного онкологічного диспансеру, пішовши на поводу їх колишньої пацієнтки. Мені дали почитати наукову статтю, мова в якій йшла про психологічні проблеми і психічні порушення у хворих на рак шкіри (базаліома). Таким людям властиві конфліктність, дратівливість, мстива злопам'ятність, прочитав я в статті.
У тому, що сьогодні у Сідоркова спотворене обличчя, винна, на думку лікарів онкодиспансеру, вона сама. Наприклад, за твердженням Олени Гетьман, пацієнтка порушувала режим лікування, зривала накладені на операційні шви пов'язки. Правда, в поясненнях, даних судово-медичної комісії медсестрами, які доглядали і перев'язували хвору, ці факти повністю спростовуються.
У матеріалах судово-медичної комісії досить інформації, що суперечить точці зору медиків. Є документи (з посиланням на дослідження тканин пацієнтки, взятих у 2002 році), що свідчать про наявність у Сідоркова на носі одиничних ракових клітин. У наступні роки базаліома у неї не було виявлено. Але в історії хвороби, зокрема, вказано діагноз: променевої некроз. Однак були на обличчі виразки видалили як рак. Іншими словами, калічить операція була не виправдана, і почався у пацієнтки остеомієліт нижньої щелепи (кістка просто згнила) - наслідок операції. Ніяке подальше лікування до повного одужання, скоріше за все, не приведе. По крайней мере, в Україні немає позитивного досвіду такої терапії.
Рік тому Сідоркова побувала на прийомі у психолога, який видав довідку, що у осмотренной їм хворий ніяких «психічних і психотичних розладів немає». «Для підстраховки, - пояснює Людмила. - Знала, що з мене будуть робити дуру і психічно хворого ».
Запальний процес в щелепи Людмили Павлівни, незважаючи на зусилля Олександра Мосейко, триває. Щоб поїхати в першокласну закордонну клініку, їй потрібно відсудити у онкологічного диспансеру чималу суму. Хто з чиновників піде на те, щоб забрати у госмедучрежденія гроші на користь приватного постраждалої особи ?! Тим більше що головний лікар диспансеру та голова комісії облради з питань охорони здоров'я - один і той же чоловік.
До слова, в Запоріжжі ще не було випадку, щоб хворий виграв суд у неправильно його лікували лікарів.
Читайте нас в Telegram-каналі , Facebook і Twitter
Тільки як домогтися справедливості?Як що?
Невже лікар Гетьман попередньо не досліджені шматочок тканини з особи Сідоркова, а спиралася на її застарілий «рак носа»?
Щека гнила, що залишалося робити?
Чекати, поки півобличчя вигніет?
І все-таки, коли Людмилу оперували в онкодиспансері, у неї був рак шкіри?
Хто з чиновників піде на те, щоб забрати у госмедучрежденія гроші на користь приватного постраждалої особи ?
