ВИБІР превентивних СТОМІРОВАНІЯ ПРИ ФОРМУВАННІ НИЗКИХ колоректального АНАСТОМОЗІВ

1. бібліографічна ПОСИЛАННЯ

1 Родимов С.В. 2 Хубезов Д.А. 1, 2 Пучков Д.К. 1, 2 Ігнатов І.С. 2 Хубезов Л.Д. 2

1 Державна бюджетна установа Рязанської області «Обласна клінічна лікарня»

2 Федеральне державне бюджетне освітня установа вищої освіти «Рязанський державний медичний університет імені академіка І.П. Павлова »Міністерства охорони здоров'я Російської Федерації

Оглядова стаття присвячена основним положенням і науковим обгрунтуванням превентивного стомірованія при формуванні низьких колоректальних анастомозів, наведені дані зарубіжної літератури, проаналізовані результати великих досліджень, що включають післяопераційні ускладнення, методи і техніки формування кишкових стом, показники якості життя стомованих пацієнтів. Зроблено порівняльний аналіз публікацій про превентивні Стома в ранньому післяопераційному і віддаленому періоді, який показує достовірні переваги колостоми, в порівнянні з ілеостомою. При лапароскопічної низької передньої резекції прямої кишки обґрунтована безпеку і ефективність методу вилучення резецируемой препарату через розширений розріз на передній черевній стінці для трансверзостоми. Представлені висновки дозволяють зробити вибір на користь превентивної колостоми, особливо якщо операція проводиться лапароскопічним доступом.

колопроктологія

тотальна мезоректумектомія

превентивна стома

1. Аксель Е.М., Давидов М.І. Статистика злоякісних новоутворень в Росії і країнах СНД // ВІСНИК РОНЦ ім. Н. Н. Блохіна РАМН. - 2011. - № 3. - С. 85.

2. Воробйов Г.І., Севостьянов С.І., Чернишов С.В. Вибір оптимального виду превентивної кишкової стоми // Новини колопроктологии. - 2007. - № 2.

3. Гатаулина І.Г., Петров С.В., Тихонов О.І. Обгрунтування виконання розширених операцій при раку прямої кишки // Перша Міжнародна конференція по торако-абдомінальної хірургії: збірник тез. - М., 2008. - С. 49-50.

4. Касаткін В.Ф., Круглов С.В., Орешкіна А.Д. Шляхи покращення результатів лікування хворих на поширений рак прямої кишки // Перша Міжнародна конференція по торако-абдомінальної хірургії: збірник тез. - М., 2008. С. 22.

5. Лядов К.В., Егіев В.Н., Лядов В.К., Єрмаков Н.А., Кочатков А.В., Негардінов А.З. Порівняльна оцінка результатів операцій, виконаних за методикою єдиного лапароскопічного доступу, і стандартних лапароскопічних втручань при раку ободової і прямої кишки // Онкологія. - 2015. - № 2. - С. 20-23.

6. Наумов А.І., Старовідченко А.І., Саркісян В.Ф. Найближчі результати операцій при раку прямої кишки // Перша Міжнародна конференція по торако-абдомінальної хірургії: збірник тез. - М., 2008. - С. 34.

7. Пучков К.В., Пучков Д.К., Хубезов Д.А. Транслюминальная (NOTES) мінілапароскопіческі асистувала, однопрокольная і традиційна лапароскопічна холецистектомія - що вибрати? Оцінка результатів лікування пацієнтів з неускладненій жовчнокам'яної хворобою і поліпоз жовчного міхура // Ендоскопічна хірургія. - 2013. - № 6. - С. 16-22.

8. Севостьянов С.І., Калашников В.М., Чернишов С.В. Показання та вибір виду превентивної стоми при планових хірургічних втручаннях з приводу раку прямої кишки // Колопроктології. - 2005. - № 3. - С. 33-38.

9. Шелигін Ю.А., Вдячний Л.А. Довідник по колопроктологии. - М .: Літерра, 2012. - 596 с.

10. Armendáriz-Rubio P., Miguel Velasco M., Ortiz Hurtado H. Comparison of colostomies and ileostomies as diverting stomas after low anterior resection // Cir Esp. 2007. Vol. 81. No. 3. Р. 115-120.

11. Chen B. Ning, Xie Lingduo, Zhou Xin, Xie Haiting, Zhang Yunkai, Zeng Huanhong, Sun Tao, Fu Wei. Risk factor analysis on postoperative complications after laparoscopic total mesorectal excision with preventive terminal ileostomy and timing of stoma closure in rectal cancer // Chinese Journal of Gastrointestinal Surgery. 2015. Vol. 18. No. 6. Р. 563-567.

12. Chen J., Wang DR, Yu HF, Zhao ZK, Wang LH, Li YK Defunctioning stoma in low anterior resection for rectal cancer: a meta- analysis of five recent studies // Hepatogastroenterology. 2012. Vol. 59. No. 118. Р. 1828-1831.

13. Cheung YM, Lange MM, Buunen M., Lange JF Current technique of laparoscopic total mesorectal excision (TME): an international questionnaire among 368 surgeons // Surg Endosc. 2009. Vol. 23. No. 12. P. 2796-2801.

14. Cirocchi R., Grassi V., Barillaro I., Cacurri A., Koltraka B., Coccette M., Sciannameo F. Covering stoma in anterior rectum resection with TME for rectal cancer in elderly patients // Ann Ital Chir. 2010. Vol. 81. No. P. 137-140.

15. Dulk M., Marijnen CA, Collette L., Putter H., Påhlman L., Folkesson J., Bosset JF, Rödel C., Bujko K., Velde CJ Multicentre analysis of oncological and survival outcomes 223 following anastomotic leakage after rectal cancer surgery // Br J Surg. 2009. Vol. 96. No. 9. Р. 1066-1075.

16. Feddern ML, Emmertsen KJ, Laurberg S. Life with a stoma after curative resection for rectal cancer: a population-based cross-sectional study // Colorectal Dis. 2015. Vol. 17. No. 11. P. 1011-1017.

17. Formijne HA, Draaisma WA Roskott A. Early complications after stoma formation: a prospective cohort study in 100 patients with 1-year follow-up // Int J Colorectal Dis. 2012. Vol. 27. P. 1095-1099.

18. Gastinger I., Marusch F., Steinert R., Wolff S., Koeckerling F., Lippert H .; Working Group 'Colon / Rectum Carcinoma. Protective defunctioning stoma in low anterior resection for rectal carcinoma // Br J Surg. 2005. Vol. 92. P.1 137-1142.

19. Gu WL, Wu SW Meta-analysis of defunctioning stoma in low anterior resection with total mesorectal excision for rectal cancer: evidence based on thirteen studies // World J Surg Oncol. 2015. Vol. 13. P. 9.

20. Kang CY, Halabi WJ, Chaudhry OO, Nguyen V., Pigazzi A., Carmichael JC, Mills S., Stamos MJ Risk Factors for Anastomotic Leakage After Anterior Resection for Rectal Cancer // JAMA Surg. 2013. Vol. 148. No. 1. P 65-71.

21. Matthiessen P., Hallböök O., Rutegård J., Simert G., Sjödahl R. Defunctioning stoma reduces symptomatic anastomotic leakage after low anterior resection of the rectum for cancer: a randomized multicenter trial // Ann Surg. 2007. Vol. 46. ​​No 2. P. 207-214.

22. Montedori A., Cirocchi R., Farinella E. Covering ileo- or colostomy in anterior resection for rectal carcinoma // Cochrane Database Syst Rev. 2010 року.

23. Park IJ Influence of anastomotic leakage on oncological outcome in patients with rectal cancer // J Gastrointest Surg. 2010. Vol. 14. P.1190-1196.

24. Park JS, Huh JW, Park YA, Cho YB, Yun SH, Kim HC, Lee WY Risk Factors of Anastomotic Leakage and Long-Term Survival After Colorectal Surgery // Medicine (Baltimore). 2016. Vol. 95. No. 8. Pe 2890.

25. Ptok H., Marusch F., Meyer F. Impact of anastomotic leakage on oncological outcome after rectal cancer resection // Br J Surg. 2007. Vol. 94. P.1548-1554.

26. Randall J., Lord B., Fulham J., Soin B. Parastomal hernias as the predominant stoma complication after laparoscopic colorectal surgery // Surg Laparosc Endosc Percutan Tech. 2012. Vol. 22. No. 5. P. 420-423.

27. Randall J., Breck L., Fulham J., Hons B., Soin B. Parastomal Hernias as the Predominant Stoma Complication After Laparoscopic Colorectal Surgery // Surg Laparosc Endosc Percutan Tech. 2012. Vol. 22. No. 5. P. 20-23.

28. Reurings JC, Spanjersberg WR, Oostvogel HJM, Buskens E., Maring J., Kruijt F., Rosman C., Van Duivendijk P., Dejong CH, Van Laarhoven. A prospective cohort study to investigate cost-minimisation, of Traditional open, open fAst track recovery and laParoscopic fASt track multimodal management, for surgical patients with colon carcinomas (TAPAS study) // BMC Surgery. 2010. Vol. 10. Article number 18.

29. Robertson I., Leung E., Hughes D. Prospective analysis of stoma-related complications // Colorectal Dis. 2005. Vol. 7. P. 279-285.

30. Rutegård M., Boström P., Haapamäki M., Matthiessen P., Rutegård J. Current use of diverting stoma in anterior resection for cancer: population-based cohort study of total and partial mesorectal excision // Int J Colorectal Dis. 2016. Vol. 31. No. 3. P. 579-585.

31. Sajid MS, Ahamd A., Miles WF, Baig MK Systematic review of oncological outcomes following laparoscopic vs open total mesorectal excision // World J Gastrointest Endosc. 2014. Vol. 6. No. 5. P. 209-219.

32. Sakai Y., Nelson H., Larson D., Maidl L., Young-Fadok T., Ilstrup D. Temporary transverse colostomy vs loop ileostomy in diversion: a case-matched study // Arch Surg. 2001. Vol. 136. P. 338-342.

33. Shabbir J., Britton DC Stoma complications: a literature overview // Colorectal Dis. 2010. Vol. 12. No. 10. P. 958-964.

34. Shiomi A., Ito M., Saito N., Ohue M., Hirai T., Kubo Y., Diverting stoma in rectal cancer surgery. A retrospective study of 329 patients from Japanese cancer centers // Int J Colorectal Dis. 2011. Vol. 26. No. 1. P. 79-87.

35. Sylla P., Bordeianou LG, Berger D., Han KS, Lauwers GY, Sahani DV, Sbeih MA, Lacy AM, Rattner DW A pilot study of natural orifice transanal endoscopic total mesorectal excision with laparoscopic assistance for rectal cancer // Surg Endosc. 2013. Vol. 27. No. 9. P. 3396-3405.

36. Van der Pas, Haglind E., Cuesta MA, Fürst A., Lacy AM, Hop WCJ, Bonjer HJ Laparoscopic versus open surgery for rectal cancer (COLOR II): Short-term outcomes of a randomised, phase 3 trial // The Lancet Oncology. 2013. Vol. 14, Issue 3. P. 210-218.

37. Van Dijk SM, Timmermans L., Deerenberg EB, Lamme B., Kleinrensink GJ, Jeekel J., Lange JF Parastomal Hernia: Impact on Quality of Life? // World J Surg. 2015. Vol. 39. No. 10. P. 2595-2601.

38. Vonk-Klaassen SM, Vocht HM, Ouden ME, Eddes EH, Schuurmans MJ Ostomy-related problems and their impact on quality of life of colorectal cancer ostomates: a systematic review // Qual Life Res. 2016. Vol. 25. No. 1. P. 125-133.

39. Wang Q., Wang C., Sun DH, Kharbuja P., Cao XY Laparoscopic total mesorectal excision with natural orifice specimen extraction // World J Gastroenterol. 2013. Vol. 19. No. 5. P. 750-754.

У Росії, як і в інших розвинених країнах світу, спостерігається неухильне зростання захворюваності на рак прямої кишки, в зв'язку з чим, проблема своєчасної діагностики і лікування не перестає бути актуальною [1]. Хірургічний метод є основним у лікуванні пацієнтів з даною нозологій. Незважаючи на революційні зміни в хірургії прямої кишки, збільшення питомої ваги сфінктерсохраняющіх операцій, вдосконалення техніки оперативних втручань, впровадження методики тотальної мезоректумектоміі (ТМЕ), поліпшення віддалених результатів лікування, частота виникнення післяопераційних ускладнень залишається високою [3, 4]. До найбільш частих і небезпечних ускладнень після виконання передньої резекції прямої кишки відносять неспроможність колоректального анастомозу, які нерідко вимагають проведення повторних операцій і погіршують якість життя пацієнтів [6]. Частота даного ускладнення коливається за даними авторів від 4% до 29% і залежить від досвіду хірурга, рівня накладення анастомозу, супутньої кишкової непрохідності, гипоальбуминемии і інших чинників.

Відомі різні методики, які можуть знизити частоту розвитку неспроможності, такі як Трансанальна введення зонда вище рівня анастомозу, «укривання» зони анастомозу клаптем великого сальника та інші [8]. Кращі результати показало формування превентивної трансверзостоми або ілеостоміі. Відключення зони анастомозу з пасажу калу дозволяє знизити ризик виникнення інтраабдомінальних абсцесів, флегмон, перитоніту, свищів при неспроможності анастомозу. Попередження ускладнень дозволяє значно поліпшити безпосередні та віддалені результати лікування [2, 22].

Превентивна стома і неспроможність

До теперішнього часу залишається діскутабельним питання про необхідність виведення превентивної стоми при передній резекції прямої кишки. Ряд авторів вказує, що вони необхідні при низько розташований анастомозах, вузькому «чоловічому» тазі, технічні складнощі при формуванні анастомозу, літньому віці пацієнта, передопераційної комбінованої терапії та ін. [2, 30, 34]. У 2009 році в великому рандомізованому дослідженні Dulk M. показав, що при формуванні превентивної стоми, частота неспроможності анастомозу була статистично значимо менше, ніж без неї (7,8% проти 11,6%). Однак ці дані зв'язуються не з зниженням дійсного кількості неспроможності, а зі зменшенням тяжкості клінічних проявів [15]. Дослідження фахівців з Японії в 2011 році також показали однакову кількість неспроможність в обох групах, але статистично достовірне збільшення повторних операцій з приводу неспроможності у пацієнтів без превентивної стоми [32], що дозволило їм зробити висновок про зниження кількості клінічно значущих неспроможність при формуванні превентивної стоми.

У 2007 р німецькі хірурги опублікували дані дослідження за участю +1741 осіб, яке показало, що у пацієнтів, яким для вирішення неспроможності анастомозу було необхідно хірургічне лікування, спостерігали більшу частоту місцевого рецидиву і меншу безрецидивную виживання, ніж в групах хворих, яким для лікування неспроможності треба було консервативне лікування або її не було зовсім. Дані дослідження показують, що частота клінічно вираженою неспроможності вище у хворих без стоми, що в свою чергу дозволяє їм зробити висновок про необхідність превентивного стомірованія з метою поліпшення не тільки найближчих, а й віддалених результатів [25]. Подібні результати описуються і в інших багатоцентрових дослідженнях [21]. Дослідження Park JS, довели, що при лапароскопічних низьких колоректальних резекциях, відмова виконання превентивної стоми є одним з незалежних факторів ризику розвитку неспроможності анастомозу [23, 24]. Останні дані систематичного огляду дослідження Cochrain, також показують переваги формування превентивної стоми після низької передньої резекції прямої кишки [22, 30].

Ілео або колостома?

На даний момент немає переконливих даних про пріоритет у формуванні превентивної колостоми або ілеостоми. Обидва методи широко застосовуються на практиці, мають свої переваги і недоліки. Одні автори віддають перевагу ілеостомія, вказуючи на те, що при лапароскопическом доступі це вимагає меншого часу і більш «зручно» хірургу [14, 29]. Інші показують переваги превентивної колостоми, кажучи про меншу частоту розвитку ранніх післяопераційних ускладнень, більшої ефективності при неспроможності колоректального анастомозу і про відсутність важких метаболічних розладів [2, 12]. Нарешті, третя група авторів явних переваг між методами не бачить [10, 11, 30].

Ускладнення стом в післяопераційному періоді

Основними причинами ускладнень при формуванні превентивних стом є похибки в техніці формування, неправильний вибір петлі кишечника і місця її виведення, товщина передньої черевної стінки, пошкодження задньої стінки кишкової петлі [9]. За запропонованою Ю.А. Шелигін і Л.А. Вдячним класифікації післяопераційні ускладнення стом можна розділити на ускладнення власне стом (кровотеча, некроз, евентрація, поверхневе, нагноєння, неспроможність шкірно-кишкового шва, парастомальний абсцес, флегмону, ретракція стоми, пролапс, парастомальние грижі, стеноз, свищі, гіперплазію слизової кишки, рецидив пухлини в області стоми) і перістомальние шкірні ускладнення (контактний перістомальний дерматит, алергічний дерматит, фолікуліт, гангренозна піодермія, гіперкератоз, гіпергрануляцій шкіри, спеці фические поразки) [9]. Інші автори додатково виділяють ускладнення, пов'язані з похибками в методиці і техніці операції (непомічені пошкодження кишечника, передчасне розкриття просвіту кишечника і ін.) [2].

Первинний аналіз порівняння безпосередніх результатів формування ілео- і колостом не виявляється істотних відмінностей в частоті ускладнень між ними. Однак в одній з робіт автор показує, що ускладнення з колостомою були частіше пов'язані безпосередньо зі стомою, а в групі хворих з ілеостомія, крім цього, спостерігалися ускладнення, які пов'язані зі стомою (метаболічні і електролітні порушення). Це дозволяє зробити висновок, що у хворих похилого віку або у хворих з початковими порушеннями метаболізму краще за все робити вибір на користь колостоми [11, 17, 29].

Наявність перістомальних шкірних ускладнень навколо стоми за повідомленнями зарубіжної літератури становить від 13 до 55% [17, 29, 33]. Найчастішим ускладненням стоми є перістомальний дерматит внаслідок впливу кишкових ферментів на шкіру, який більшою мірою виявляється при формуванні ілеостоми як в ранньому, так і в пізньому післяопераційному періоді [11, 26, 27]. Так само, ілеостома асоціюється зі значною кількістю водно-електролітних порушень (до 50%) [2, 11]. При колостомії описують поодинокі подібні ускладнення тільки в ранньому післяопераційному періоді, і пов'язують їх не з наявністю стоми як такої, а зі стійким парезом кишечника і ранньої спайкової непрохідності. До більш рідкісних ускладнень відносять рубцевий стеноз ілеостоми, евагінації кишечника, парастомальние свищі, набряк і ретракція стоми, які мають однакову частоту виникнення при обох видах стоми [11].

Закриття стоми і пов'язані з ними ускладнення

Закриття кишкової стоми відбувається, як правило, після проведення ад'ювантної хіміотерапії через 6 місяців, якщо немає даних за наявність місцевого рецидиву, віддалених метастазів, немає стриктури анастомозу або терапевтичних протипоказань до операції [22]. За даними літератури закриття ілеостоми або транвсверзостоми супроводжується однаковою частотою ускладнень [11, 22, 26].

Ряд авторів відзначає, що при закритті трансверзостоми, достовірно більша частота розвитку післяопераційного анастомозита, який проявляється спастичними болями в животі, порушенням відходження стільця і ​​газів. Однак ці ж дослідження показують що 98% анастомозита успішно вирішуються консервативним шляхом, на тлі прийому НПЗП протягом 2-5 днів. Інші фахівці представляють протилежні результати, повідомляючи про те, що ілеостоми достовірно частіше ускладнюються анастомозита (2% проти 14%), і в 3% випадків це призвело до розвитку кишкової непрохідності, що зажадало повторного виведення ілеостоми. Отримані відомості дозволяють зробити висновок, що ускладнення, пов'язані з закриттям ілеостоми, можуть наносити більшої шкоди здоров'ю, ніж ускладнення після закриття колостоми [9]. Дослідження TAPAS, посилаючись на економічну доцільність, рекомендує виведення превентивної колостоми, аргументуючи це тим, що фінансові витрати на лікування ускладнень ілеостоми значно вище ніж при колостомія [28].

Якщо говорити про пізніх парастомальних ускладненнях, то кількість параколостоміческіх гриж і пролапсу стоми достовірно більше у хворих з трансверзостоми після лапароскопічних операцій [27]. Слід зазначити, що всі ускладнення зустрічалися у хворих старше 75 років з існуванням стоми більше 20 тижнів.

Розрізи для виведення стоми і вилучення препарату

Питання оптимальної точки виведення превентивної стоми на передню черевну стінку найбільш гостро стоїть при лапароскопічної хірургії, оскільки сумарна довжина розрізу передньої черевної стінки прямо пропорційно відповідає рівню болю, травматизації тканин і хірургічного стрес відповіді [7, 36]. Не дивно, що багато хірургів намагаються запропонувати нові варіанти мінімізації операційної травми.

Для вилучення препарату при лапароскопічних операціях в більшості випадків використовується мінілапаротомія [13, 36]. Це добре перевірена методика, яка в даний час є золотим стандартом.

Для Зменшення уровня травматізації ряд авторів предлагает доступ по Pfannenstiel, вказуючі на менший рівень болю, кращий косметичний ефект у порівнянні з мінілапаротомія [5]. Проте, сумарна довжина розрізу передньої черевної стінки при цьому залишається такою ж, як і при мінілапаротоміі, при цьому можуть виникати труднощі при необхідності доступу до верхніх поверхів черевної порожнини, що не дозволяє приймати даний метод в широку практику, особливо у лікарів, які ще не завершили «криву навчання».

Ряд хірургів для вилучення препарату при низькій передньої резекції прямої кишки використовують трансректальний розріз, через який потім буде формуватися превентивна трансверзостоми. Це істотно знижує довжину розрізу на передній черевній стінці, знижує післяопераційний больовий синдром і дозволяє хірургу отримати адекватний доступ до зони операції [13, 21, 22]. Однак дослідження J. Randall, проведені в 2012 р, показують, що розширення розрізу апоневроза для стоми закономірно може збільшувати кількість параколостоміческіх гриж [26], але слід зазначити, що в дослідження також включалися пацієнти, яким виводилися кінцеві стоми, і основні ускладнення спостерігалися у хворих в період 8-12 місяців, тобто до того моменту, коли переважна більшість превентивних стом вже було закрито. Також дослідження включало пацієнтів з екстреними оперативними втручаннями, де переважали кінцеві стоми, і питома вага всіх післяопераційних ускладнень спостерігався саме в цій групі. Крім того, проведений в 2014 р мета-аналіз показує клінічну і онкологічну безпеку лапароскопії при застосуванні даної методики [31].

Останнім часом з розвитком транслюмінальної хірургії з'являються результати досліджень, які показують безпеку вилучення препарату через природні отвори [39]. Ця техніка дозволяється повністю уникнути додаткового розрізу на передній черевній стінці і поліпшити ранній післяопераційний період, не збільшуючи кількість ускладнень і час операції. Однак ці дослідження нечисленні, не показують віддалених результатів і вимагають подальшого вивчення.

Якість життя стомованих пацієнтів

Якість життя хворих з стомой закономірно нижче, ніж якість життя хворих без неї. Незважаючи на наявність досвідчених фахівців по догляду і широкого спектру спеціальних засобів реабілітації, формування протиприродного заднього проходу призводить до дезадаптації пацієнтів в суспільстві [38].

За даними опитувальників, найбільш часто максимальний дискомфорт пацієнти відчувають в період з 3 до 7 тижнів з моменту операції. «Підтікання» кишкового вмісту і супутнє роздратування перістомальной шкіри, відзначається у 2 \ 3 пацієнтів з ілеостомою. У групі колостоми ці показники істотно менше. Однак в групі з колостомою частіше розвивається випадання кишки, що не дозволяє пацієнтам бути задоволеним власним тілом [38].

Парастомальние грижі значно знижують якість життя пацієнтів, вимагають більшої кількості спеціальних засобів догляду і матеріальних витрат [16, 37]. За цими ж даними, достовірно частіше це ускладнення виникає при колостомія, але більшу кількість клінічно значущих парастомальних гриж спостерігається в групах кінцевих стом. У групах петльових колостом, відмінність стає недостовірним з петльовими ілеостомія.

Навіть тимчасова стома впливає на якість життя пацієнта, тому при можливості повинні виконуватися відновлювальні операції. Однак існує частка пацієнтів, у яких стома не закривається. У невеликих проспективних дослідженнях відсоток цих хворих коливається від 10 до 20% [19], в інших - досягає 50% [32]. За даними дослідження Cochrane кожна 5 превентивна стома може бути постійною. Серед найбільш частих причин, при яких закриття превентивної стоми не відбувається, згадують смерть або відмова пацієнта, високі ризики оперативного лікування, прогресування основного захворювання, інконтененція [18]. На підставі публікацій необхідно відзначити, що будь-яка тимчасова стома повинна розглядатися як постійна, і віддають переваги колостомія, оскільки якість життя у цих пацієнтів достовірно вище.

Висновок

Результати великих багатоцентрових досліджень показали ефективність превентивної стоми при низьких колоректальних анастомозах. Превентивна трансверзостомия супроводжується меншим числом ускладнень в ранньому післяопераційному періоді і кращою якістю життя. Петльова трансверзостоми найбільш краща для лапароскопічного доступу, так як дозволяє уникнути додаткового розрізу на черевній стінці для видалення препарат.

бібліографічна ПОСИЛАННЯ

Родимов С.В., Хубезов Д.А., Пучков Д.К., Ігнатов І.С., Хубезов Л.Д. ВИБІР превентивних СТОМІРОВАНІЯ ПРИ ФОРМУВАННІ НИЗКИХ колоректального АНАСТОМОЗІВ // Сучасні проблеми науки та освіти. - 2016. - № 5 .;
URL: http://www.science-education.ru/ru/article/view?id=25111 (дата звернення: 17.07.2019).

Пропонуємо вашій увазі журнали, что видають у видавництві «Академія природознавства»

(Високий імпакт-фактор РИНЦ, тематика журналів охоплює всі наукові напрямки)