зміст:
- Вибір антибіотика для лікування пієлонефриту
- Антибіотики при пієлонефриті
Як правило, якщо встановлюється діагноз пієлонефрит, лікуючим лікарем призначаються антибіотики, тому що основною причиною розвитку запалення нирок є наявність в організмі хворого інфекції, яка повинна бути усунена. На сьогоднішній день існує маса препаратів для лікування пієлонефриту, але для всіх них має бути характерним є володіння бактерицидними властивостями, що мають широкий спектр дії, мінімальну токсичність і виділення з організму природним способом разом з сечею. Які антибіотики при пієлонефриті потрібно приймати?
Будинок пристарілих в Москві: https://vremya-zhizni.ru/
Вибір антибіотика для лікування пієлонефриту
Залежно від виду організму, яким було спровоковано розвиток пієлонефриту, а також виходячи з його чутливості до антибактеріальних препаратів, лікарем здійснюється вибір антибіотика для лікування захворювання. Підбір дозування того чи іншого антибіотика залежить від стану функції нирок хворого. Перед тим як лікар призначить лікування пієлонефриту антибіотиками, пацієнту належить скласти ряд аналізів, провести процедури УЗД і комп'ютерної томографії.
Антибіотики при пієлонефриті
До найбільш поширених і часто приймається антибіотиків при пієлонефриті відносяться амінопеніцилінів, серед яких пеніцилін, амоксицилін, що володіють високою активністю щодо кишкової палички і ентерококів. Основним недоліком даних препаратів є їх схильність дії основним ферментам, вироблення яких здійснюється більшістю збудників пієлонефриту. Пеніцилін часто призначають для того, щоб лікувати запалення нирок у вагітних жінок . В інших випадках використання подібних лікарських препаратів вважається недоцільним.
- Таблетки «Флемоклав Солютаб» належать групі напівсинтетичних антибіотиків. Для препарату характерно володіння великою активністю щодо грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів, можливо його застосування для лікування жінок у період вагітності, а також дітей віком від 3-х місяців. На тлі застосування даного лікарського засобу вкрай рідко спостерігаються побічні дії, до яких відносяться поява шкірного висипу, розвиток набряку Квінке, лейкопенії.
- Цефалоспоринові антибіотики належать групи малотоксичних напівсинтетичних і природних препаратів. Основа групи складається особливої кислотою 7-АЦК, яка при початку своєчасного лікування перешкоджає тому, щоб гострою пієлонефрит перетік в гнійну форму. До основних представників даної групи лікарських засобів відносяться цефалотин, цефалексин, клафоран, зиннат, таміцін. У більшості пацієнтів стан поліпшується вже з третього дня лікування.
Для лікування ускладнених інфекцій застосовують цефалоспорини 3-го покоління для внутрішнього прийому (цефіксим, цефтибутен і ін.) І для парентерального введення (цефтриаксон, цефотаксим та ін.). Серед цефалоспоринів 3-го покоління виділяються деякі препарати, які мають активність проти синьогнійної палички. До таких засобів відносяться цефоперазон, цефтазидим і інгібіторзащіщённий цефалоспорин цефоперазон + сульбактам. 
Більш активними щодо грампозитивнихкоків є цефалоспорини 4-го покоління (цефепім). Застосування аміноглікозидів доцільно для лікування ускладненої форми пієлонефриту. Надання потужного бактерицидного впливу на хвороботворні бактерії (включаючи синьогнійну паличку) можливо такими препаратами, як амікацином, гентаміцином, нетилміцином. Основним недоліком лікування аміноглікозидами є те, що вони нефротоксичних. До побічних дій препаратів відноситься розвиток оборотної ниркової недостатності, порушення слуху. Призначення антибіотиків цієї групи препаратів неможливо людям похилого віку, а також при проведенні повторного лікування з інтервалом між ними, які становлять менше 1 року. 
При лікуванні гострої форми пієлонефриту застосовуються фторхінолони першого покоління, до яких відносяться ципрофлоксацин, офлоксацин. Дані антибіотики є малотоксичних, завдяки чому їх можна приймати до 2-х разів на добу. Їх добре переносять пацієнти різного віку. Часто для лікування хронічної форми захворювання в період загострень передбачено застосування фторхінолонів другого покоління, які представлені моксифлоксацином, ломефлоксацином, левофлоксацином. Вони проявляють активність щодо пневмококів. Ці препарати не можна застосовувати людям, у яких виявлено непереносимість окремих компонентів препарату, а також жінкам під час вагітності та в період годування дитини грудьми . Серед побічних ефектів даної групи препаратів виділяється виникнення діареї, нудоти, метеоризм а, запаморочення, розвиток кропив'янки, генітального кандидозу.
