Чим ближче фронт, тим коротше у медиків ночі

1. Не лише лікування, а й футбол
2. Огляд в світлі налобних ліхтарів
3. Їм заздрять ангели
4. Віктор Біленький
5. Сергій Шипілов
6. Микола Кривко
7. Олександр Бородай
8. Костянтин Погрібний
9. Володимир Негодуйко
10. Андрій Мечник
11. Томас Баріновскій

Військово-медичний клінічний центр (ВМКЦ) Північного регіону в наступному році відзначить своє 140-річчя. Про те, що собою являє харківський військовий госпіталь і чим він займається, ми говоримо з його начальником Юрієм подоляни.

Не лише лікування, а й футбол

Юрій Подолян: «Найбільший потік поранених спостерігався в кінці серпня - початку вересня 2014 г.»

- З початку АТО в госпіталь надійшло близько 17,5 тис. Військових, з яких понад 7,5 тис. Були поранені або травмовані. В даний час у нас проходять лікування 124 військовослужбовців, які прибули із зони АТО, - розповідає Юрій Віталійович. - З них 15 бійців - з осколковими пораненнями кінцівок різних строків давності. Справа в тому, що ближче до осені 2014 армія була оснащена бронежилетами і касками, так що сьогодні поранення рук і ніг - найпоширеніші. Ми також надаємо медичну допомогу військовослужбовцям МВС, Нацгвардії і прикордонної служби.

14 осіб отримали вивихи, переломи і т. П. На фронті ризик травмування набагато вище, ніж у цивільному житті. Решта пацієнтів - хворі. Простудилися бійців мало, в основному фігурують такі захворювання, як гастрити, бронхіти і остеохондроз.

Хочу також звернути увагу на те, що серед воїнів зустрічається туберкульоз. Про епідемію не йдеться, однак сам факт насторожує. Кажу це з усією відповідальністю, тому що відділення фтизіатрії є тільки в трьох військових госпіталях країни, включаючи наш.

Чи не пустує і кардіологічне відділення, адже багато добровольців після демобілізації підписали контракти, а серед них чимало літніх людей. Особливу увагу приділяємо пацієнтам, які перебувають у відділенні психіатрії. У них не психічні захворювання, а прикордонні стани. З такими хворими працюють наші психологи та психіатри.

- Бойцов із зони АТО лікують не тільки в Харкові, але і в Києві, в Одесі, у Вінниці та у Львові. Чим харківський центр відрізняється від аналогічних військових госпіталів?

- Він ближче всіх до передової. Поранені спочатку надходять до нас, а потім вже потрапляють, скажімо, в столичний Національний військово-медичний клінічний центр. У нас діє налагоджена система. У зоні нашої відповідальності - два мобільні госпіталі, куди в найкоротші терміни доставляють поранених.

Крім того, шість районних лікарень посилені бригадами військових медиків мобільних госпіталів: це хірурги, анестезіологи та медсестри. У них теж протягом години надходять поранені і хворі, де їм можуть своєчасно надати медичну допомогу, провести при необхідності оперативне втручання. Видужали бійці повертаються в стрій.

Якщо у бійців серйозні поранення (пошкоджені судини, нерви, кістки, м'язові тканини) і тривалі терміни лікування, їх доставляють до нас на автомобілях, вертольотах або на поїзді. Адже наша основна задача - надання спеціалізованої медичної допомоги. Надалі при необхідності за погодженням з Військово-медичним департаментом МО бійців розподіляють в інші військові госпіталі, де є вільні місця.

Зона відповідальності нашого центру - шість областей: Чернігівська, Сумська, Полтавська, Харківська, Луганська і Донецька. Крім того, ВМКЦ є органом управління для госпіталів регіону (Чернігівський і Полтавський військові госпіталі).

У його склад входить 10 клінік, 12 лікувально-діагностичних відділень і 10 підрозділів забезпечення. Одночасно стаціонарно можуть лікуватися до 500 осіб. У складі центру працюють 146 лікарів, з них 6 кандидатів медичних наук, 6 заслужених лікарів України, 83 лікаря вищої категорії, 26 лікарів мають першу кваліфікаційну категорію, 10 - другу.

На базі центру працюють кафедра внутрішніх і професійних хвороб Харківського медуніверситету, кафедра ендоскопії та хірургії, кафедра сімейної, народної, нетрадиційної медицини і санології Харківської медакадемії післядипломної освіти.

У центрі бійців не тільки лікують, а й дбають про їх морально-психологічному стані. Сюди часто приходять відомі артисти, місцеві депутати та школярі.

Ієрей Ігор Маяк зазначив, що церква давно співпрацює з госпіталем, тому що люди, які сюди надходять, потребують не тільки в медичній, а й в духовній підтримці. У госпіталі є міжконфесійна каплиця, де проходять служби. У планах - будівництво більшої каплиці.

А 15 листопада, напередодні товариського матчу Україна-Сербія, який відбувся на стадіоні «Металіст», в госпіталі побували головний тренер збірної України з футболу Андрій Шевченко і гравці національної команди - Олександр Кучер, Артем Кравець і Віктор Коваленко. Для поранених бійців це було справжнє свято. Найбільшою популярністю користувався Андрій Шевченко, який охоче фотографувався з бійцями.

Андрій заявив, що члени збірної приїхали в госпіталь, щоб підтримати поранених хлопців, за яких переживає вся команда. А найприємнішим подарунком для бійців від збірної по футболу стали 10 квитків на матч. Ще 30 квитків отримали співробітники ВМКЦ.

Цей малюнок діти подарували пораненим бійцям

Огляд в світлі налобних ліхтарів

Під час бесіди з Юрієм Подоляном я поцікавився його біографією. Виявилося, що професія військового медика - його усвідомлений вибір. Народився він в 1975 р в селі Ободівка Тростянецького р-ну Вінницької обл. Мати - лікар-педіатр, батько 26 років прослужив в МВС.

- Хотілося ці професії об'єднати, - згадує Юрій Віталійович. - У творі на тему, ким хочу стати, так і написав: «Буду військовим лікарем». Після закінчення 8 класу вступив до медичного училища в Гайсині. Працював анестезіологом в райлікарні. Намагався вступити до Вінницького медінституту, але не пройшов за конкурсом, обмежився підготовчим відділенням.

У 1994-му став студентом медінституту, який закінчив в 2000 р Оскільки мріяв стати військовим медиком, в тому ж році вступив до Української військово-медичної академії за спеціальністю анестезіологія. Після її закінчення мене направили за розподілом до військового госпіталю м Балта Одеської обл. на посаду ординатора відділення анестезіології, реанімації та інтенсивної терапії.

Далі доля підкидала йому несподівані «подарунки». Госпіталь в Балті закрили, Юрій Подолян перевівся в госпіталь Болграда Одеської обл., Але і його спіткала та ж доля. У 2006 р Юрій Віталійович перейшов в Житомирський військовий госпіталь на аналогічну посаду.

У наступному році він став начальником відділення анестезіології, реанімації та інтенсивної терапії військового мобільного госпіталю у Вінниці. Через 4 роки його призначили начальником госпіталю, а в 2012 р в складі литовського військового контингенту відправили в Афганістан. Потім Юрій Подолян повернувся до Вінниці на колишню посаду.

Наступний крутий поворот в його долі відбувся в 2014 р, коли почали формувати лікарсько-сестринські бригади для посилення медслужб армії. 30 травня 2014 р керований ним мобільний госпіталь увійшов в зону АТО. Юрій Віталійович займав цю посаду аж до вересня 2016 р а 9 вересня офіційно приступив до виконання обов'язків начальника харківського ВМКЦ. Так що досвіду надання медичної допомоги в бойових умовах йому не позичати.

- У зоні АТО ви провели більше двох років. Чи були моменти, коли навантаження на лікарів зашкалювала?

- Найбільший потік поранених спостерігався в кінці серпня - початку вересня 2014 р коли протягом двох годин в темний час доби доставили 78 осіб, понад 20 з них - у важкому стані. Світломаскування ніхто не відміняв, треба було сортувати поранених, озброївшись налобними ліхтариками, надавати їм негайну допомогу. Світло в усіх операційних не вимикати дві доби. Не люблю хвалитися, але завдяки високій кваліфікації фахівців ми не втратили жодного бійця.

- У звичайному житті військові і цивільні лікарі мало чим відрізняються один від одного. Інша справа - прифронтова зона.

- Так, існують деякі особливості. Військові медики знають, що при масових надходженнях поранених найголовніше - правильно організувати їх сортування. Цим зазвичай займається найдосвідченіший лікар. Він повинен моментально розібратися, кому потрібна негайна допомога, наприклад операція, а хто потребує в перев'язці або у введенні протишокових препаратів. Якщо сортування проведена на високому рівні, є великі шанси на успіх.

- Ви керували мобільним госпіталем, його штат порівняно невеликий. Зараз вам підкоряються тисячі (!) Лікарів, та й господарство величезна. Різницю відчуваєте?

- Зрозуміло. Виручає професійний і згуртований колектив, загартований в зоні АТО. Більшість медиків працювали в складі лікарсько-сестринських бригад і в мобільних госпіталях.

Завдяки співпраці та дружніх стосунків з Інститутом патології хребта та суглобів ім. Ситенка, кафедрою травматології і ортопедії Харківської медакадемії післядипломної освіти, кафедри нейрохірургії Харківського національного медичного університету в відділеннях клініки ушкоджень нашого госпіталю впроваджуються найновіші методики і технології лікування хворих, поранених і травмованих.

- ВМКЦ обслуговує тільки військових?

- Ми надаємо спеціалізовану медичну допомогу всім категоріям військовослужбовців, пенсіонерам МО, а також членам їх сімей. Крім цього, надаємо платні послуги цивільному населенню. Будь-який житель країни має право приїхати до нас і пролікуватися. Неетично обговорювати, які медики краще або гірше, але давно відзначено, що військова медицина виграє в догляді за пацієнтами і в більш уважне ставлення до них.

Зона відповідальності госпіталю - шість областей

Довідка «2000». Військово-медичний клінічний центр Північного регіону (Харків, вул. Культури, 5, тел. (057) 702-1097).

Їм заздрять ангели

• Військово-медичний клінічний центр Північного регіону

  

  Віктор Біленький

• Військово-медичний клінічний центр Північного регіону

  

  Сергій Шипілов

• Військово-медичний клінічний центр Північного регіону

  

  Микола Кривко

• Військово-медичний клінічний центр Північного регіону

  

  Олександр Бородай

• Військово-медичний клінічний центр Північного регіону

  

  Костянтин Погрібний

• Військово-медичний клінічний центр Північного регіону

  

  Володимир Негодуйко

• Військово-медичний клінічний центр Північного регіону

  

  Андрій Мечник

• Військово-медичний клінічний центр Північного регіону

  

  Томас Баріновскій

У госпіталі працюють фахівці, які заслуговують на особливу повагу. Серед них - головний хірург регіону полковник медслужби Віктор Біленький і начальник клініки торакоабдомінальної хірургії майор Сергій Шипілов.

Начальник клініки амбулаторно-поліклінічної допомоги полковник Микола Кривко восени 2015 року і навесні 2016- го вміло організовував медичне забезпечення, за що був нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ст.

Заслужений лікар України, начальник клініки ушкоджень полковник Олександр Бородай та начальник травматологічного відділення підполковник Костянтин Погрібний за останні два з половиною роки прийняли на себе основну частину роботи по лікуванню поранених і травмованих учасників АТО. Разом з молодими лікарями відділень пролікували близько 6 тис. Пацієнтів, з них понад 4 тис. Учасників АТО. За цей період виконано понад 3 тис. Оперативних втручань, з яких понад 2 тис. - складні.

Старший ординатор хірургічного відділення, кандидат медичних наук підполковник Володимир Негодуйко за останні три роки розробив і впровадив в практику 20 сучасних технологій, що дозволяють поліпшити діагностику і лікування вогнепальних ран. Він опублікував 20 статей з лікування ран.

Начальник клініки реанімації та анестезіології полковник Андрій Мечник зумів організувати і забезпечити в 2014-2015 рр. евакуацію із зони АТО тяжкопоранених в супроводі анестезіологів центру. Одночасно лікарі клініки забезпечували анестезію в операційних і лікували тяжкопоранених і хворих в реанімаційному відділенні (більше 2300 пацієнтів).

Старший ординатор відділення невідкладної медичної допомоги майор Томас Баріновскій з перших днів АТО працював в складі лікарсько-сестринської бригади, надаючи медичну допомогу військовослужбовцям 25-ї окремої повітряно-десантної бригади. У 2015 р організував анестезиологическую службу у військовому мобільному госпіталі, неодноразово супроводжував тяжкопоранених і хворих із зони АТО в ВМКЦ (понад 600 військовослужбовців, з них 20 - при евакуації на вертольоті).

Шановні читачі, PDF-версію статті можна скачати тут ...