Еспа-ФОЦІН. Переваги уроселектівного антибіотика в лікуванні циститу

1. Актуальність проблеми
2. Проблема мікробної антибіотикорезистентності
3. Вибір антибіотикотерапії відповідно до принципів доказової медицини
4. Особливості лікування рецидивуючого циститу
5. Перспективи застосування фосфоміцину
6. висновок
7. Список використаної літератури:

УДК 616.62 + 615.281.9

Актуальність проблеми

Інфекції нижніх сечовивідних шляхів - найбільш поширені інфекційно-запальні захворювання у дорослих пацієнтів. Головним критерієм всіх інфекцій сечовивідних шляхів прийнято вважати наявність збудників в сечі пацієнта поряд з ознаками інфекційно-запального процесу. Найбільш часта причина звернення пацієнтів до лікаря - запалення сечового міхура (цистит), характерними симптомами якого є гаряча і ріжучий біль під час сечовипускання, почастішання позивів до сечовипускання, дискомфорт і біль внизу живота, помутніння сечі, зрідка можливе підвищення температури тіла.

Гострий цистит - найбільш часте урологічне інфекційне захворювання, що відзначається однаково часто і в поліклінічної, і в госпітальної практиці, а також в структурі внутрішньолікарняних інфекцій. На його частку припадає 30-40% всієї урологічної патології. Частота гострого циститу в Україні становить 314 на 100 тис. Населення. Не виключено, що справжні масштаби поширеності захворювання набагато більше, оскільки дуже часто пацієнти або не звертаються до лікаря, або лікуються самостійно. В основному захворювання схильні жінки репродуктивного віку і в передклімактеричний період. В середньому кожен епізод гострого циститу у жінок триває 6,1 діб, при якому обмеження звичної активності може бути протягом 2,4 діб, а втрата працездатності доходить до 0,4 сут. Важливість проблеми гострого циститу полягає також у високій частоті рецидивів, що відзначаються у 25-50% пацієнтів протягом першого року після перенесеного захворювання (Пасєчніков С.П., 2016).

В амбулаторній практиці частіше відзначають випадки неускладненого циститу. Дещо рідше лікар стикається з безсимптомною бактериурией, при якій виявляють мікробів в двох посівах сечі в титрі 105 КУО / мл, але клінічні прояви захворювання при цьому відсутні. Випадки безсимптомної бактеріурії частіше відзначають серед жінок. Більш висока частота виникнення циститу серед жінок пояснюється анатомо-фізіологічними особливостями жіночих сечовивідних шляхів (коротка і широка уретра, близькість до піхви і анусу) і обумовлено висхідним шляхом інфікування.

Фактори ризику, що сприяють розвитку циститу (Bergamin PA, Kiosoglous AJ, 2016):

• генетична схильність;
• частота статевих актів, використання сперміцидів;
• зниження опірності організму внаслідок переохолодження, стресу, перенесених захворювань, оперативних втручань;
• вірулентність збудників.

Проблема мікробної антибіотикорезистентності

Проблема стійкості бактерій до антимікробних препаратів надзвичайно актуальна для клінічної практики. Найбільшу небезпеку становить E. сoli, стійка до багатьох антибактеріальних препаратів: фторхинолонам, ампіциліну, ко-тримоксазолу, нітрофуранам, гентаміцину та ін. Стійкість уропатогенов до фторхінолонів не є надуманою проблемою. Застосування агресивної, нераціональної, а найчастіше безконтрольної антибактеріальної терапії призвело до вкрай високому рівню резистентності збудників (Brahmi S. et al. 2017).

Спектр збудників для неускладнених інфекцій верхніх і нижніх сечовивідних шляхів однаковий. Ця обставина має першочергове значення в питанні запобігання ускладнень і рецидивів. Кишкова паличка (E. сoli) стає причиною захворювання в 70-95% випадків, тому обгрунтованим вибором для проведення емпіричної антибактеріальної терапії при інфекційно-запальних захворюваннях нижніх сечовивідних шляхів може бути препарат, що впливає насамперед на основного збудника захворювання - E. сoli. Поряд з цим існує висока небезпека інфікування збудниками, полірезистентними до основних груп антибіотиків: пеніцилінів, цефалоспоринів, аміноглікозидів і фторхінолонів. Такі випадки відносять до найбільш складним по тяжкості перебігу та розвитку ускладнень. Резистентність E. сoli і інших збудників інфекційно-запальних захворювань нижніх сечовивідних шляхів обумовлена наявністю ферменту β-лактамази (пеніцилінази), який здатний порушувати активну структуру антимікробних препаратів. Причиною цьому послужило нераціональне і часто безконтрольне застосування антибіотиків, таких як ампіцилін, ко-тримоксазол, ципрофлоксацин, нітрофурани та ін. (Davido B. et al. 2017).

Всесвітня організація охорони здоров'я офіційно заявляє про кризу антибіотикотерапії і переході до «постантібіотіческій ері» в медицині (WHO, 2014 року). Причому за темпами зростання антибіотикорезистентності уропатогени входять в число найбільш значимих. Перегляд існуючих схем антибіотикотерапії, пошук альтернативних засобів лікування із застосуванням препаратів на рослинній основі і їх одночасне застосування є оптимальною тактикою в лікуванні пацієнтів з інфекційно-запальними захворюваннями сечовивідних шляхів. Оскільки навіть тривалі курси антибіотикотерапії не завжди призводять до успішного лікування, перед лікарем стоїть нелегке завдання вибору найбільш ефективного препарату для стартової терапії при циститі (Finucane Th. 2017).

Вибір антибіотикотерапії відповідно до принципів доказової медицини

Вибір антибіотика для лікування пацієнтів з циститом найчастіше здійснюють емпіричним шляхом, без попереднього визначення чутливості флори. При виборі антибіотика фахівці можуть спиратися на наукові відомості, перш за все на дані про резистентності до антибіотиків основного збудника захворювання. Головним критерієм при виборі антибактеріального препарату є рівень чутливості до нього основного збудника циститу - E. сoli. Таким антибактеріальним засобом, рекомендованим Американським конгресом акушерів і гінекологів (The American Congress of Obstetricians and Gynecologists), Американським товариством інфекційних захворювань (Infectious Diseases Society of America) і Європейським товариством мікробіології та інфекційних захворювань (European Society for Microbiology and Infectious Diseases), а також вітчизняними протоколами, є фосфоміцин (ACOG, 2008; МОЗ України, 2011; Gupta K. et al., 2011).

Зокрема, Американський конгрес акушерів і гінекологів в рекомендаціях дотримується доцільності проведення однодозового антибіотикотерапії в переважної концентрації протягом 12-24 ч. Переваги однодозового курсу полягають в очевидності ефективності обраної терапії, у відсутності проблеми порушення режиму лікування, мінімізації побічних ефектів і потенційному зниженні резистентності патогенних мікроорганізмів. Безумовний пріоритет однодозового терапії повинен бути відданий в лікуванні жінок молодого віку, сексуально активних з неускладненій інфекцією сечовивідних шляхів при наявності симптомів не більше 1 тижня. Фосфоміцин відповідає умовам цих рекомендацій по більшості характеристик (ACOG, 2008).

Застосування цього ефективного препарату дозволяє в найкоротші терміни усунути симптоми інфекції, підвищити якість життя пацієнтів і відновити працездатність.

Фосфоміцин - це антибіотик широкого спектру дії, похідне фосфонової кислоти. Механізм його антибактеріальної дії заснований на блокуванні процесу синтезу бактеріальної клітинної стінки. При цьому задіяні альтернативні шляхи і точки прикладання в порівнянні з іншими антибактеріальними препаратами, що пояснює відсутність перехресної резистентності з іншими класами антибіотиків і додаткову можливість синергізму з деякими з них (Zhanel G. et al. 2017).

В даний час компанія «esparma GmbH» ( «Aristo group», Німеччина) виводить на ринок України новий препарат Еспа-ФОЦІН (фосфоміцин 3000 мг). Його переваги з урахуванням високої ефективності фосфоміцину незаперечні.

Пріоритетний вибір Еспа-ФОЦІНА для лікування пацієнтів з циститом обумовлений:

1. Виключно високою чутливістю флори (E. coli, Staphylococcus spp., Рroteus spp., Klebsiella spp.) - понад 97%.

2. Вкрай низьким ступенем ризику розвитку антибіотикорезистентності або перехресної резистентності до цього антибіотика.

3. Високої активністю (до 90-100%) проти мультирезистентних бактерій і штамів, що виробляють β-лактамази, в тому числі β-лактамази розширеного спектру (БЛРС) дії.

4. антиадгезивного дією на уротелій, що знижують вірулентність збудника і ймовірність утворення бактеріальних плівок, які є фактором розвитку хронічної інфекції.

5. Спроможність створювати максимальну концентрацію саме в сечовому міхурі, яка зберігається до 80 год, що дозволяє скоротити тривалість курсу лікування при неускладненому циститі до 1 дня.

6. нетоксичних, на відміну від фторхінолонів, які, крім токсичного впливу на хрящову тканину, можуть стати причиною фотодерматозу (Zhanel G. et al. 2017).

7. Безпекою - рекомендований для лікування при безсимптомній бактеріурії навіть вагітних.

Еспа-ФОЦІН (фосфоміцин) вигідно виділяється низкою відмінних характеристик. Перш за все, його стандартно висока якість надійно гарантована відомим німецьким виробником. При цьому вагомою перевагою Еспа-ФОЦІНА є його прийнятна вартість.

Особливості лікування рецидивуючого циститу

Фосфоміцин також успішно застосовують при рецидивуючому циститі, патогенна флора при якому може істотно відрізнятися від такої при гострій формі захворювання. На щастя, широкий спектр антимікробної активності препарату дозволяє охопити всі можливі збудники уроінфекціі. При цьому вигідна особливість фосфоміцину в його здатності перешкоджати бактеріальної адгезії вибірково на слизовій оболонці сечового міхура виносить питання вибору цього препарату при рецидивуючих формах циститу за рамки компромісу по відношенню до інших класів антимікробних засобів. У дослідженні можливих шляхів лікування пацієнтів з рецидивуючим циститом через везікоуретрального рефлюксу відзначена висока ефективність поєднаної антибіотикотерапії, базовим компонентом якої є фосфоміцин (Wu TH et al., 2016).

Курс антибіотикотерапії складається з одноразового прийому фосфоміцину (Еспа-ФОЦІН) в дозі 3000 мг кожен 10-й день протягом 6 міс. Після завершення курсу показано спостереження протягом наступних 6 міс. Застосування даної схеми лікування при рецидивуючому циститі в дослідженні у 302 пацієнтів отримало найвищу оцінку ефективності фосфоміцину. Позитивний ефект терапії зберігався протягом 6 місяців після її завершення (Rudenko N., Dorofeyev A., 2005).

Перспективи застосування фосфоміцину

Дослідження з вивчення ефективності фосфоміцину в лікуванні пацієнтів з інфекційно-запальними захворюваннями сечовивідних шляхів тривають. Високі темпи формування резистентності уропатогенов до багатьох антибактеріальних препаратів, повільні темпи розробки нових класів антибіотиків і послідовне зменшення арсеналу ефективних засобів антибактеріальної терапії дають привід для переоцінки можливостей застосування фосфоміцину в клінічній практиці (Raz R., 2012) .В докладному дослідженні застосування різних антибіотиків при інфекціях сечовивідних шляхів (Sardar A. et al. 2017) дана порівняльна характеристика ефективності антимікробної дії фосфоміцину і інших а тібіотіков по відношенню до уропатогенной флорі in vitro (таблиця).

Таблиця. Антимікробну дію фосфоміцину і інших антибіотиків по відношенню до уропатогенной флорі (Sardar A. et al. 2017)

Найменування Пацієнти Загальна кількість (n = 170), ефективність (%) госпітальні (n = 114) амбулаторні (n = 56) Ефективність% Ефективність% Амоксицилін / клавуланова кислота 14 12 12 21 26 (15,2) Гентаміцин 46 40 28 50 74 (43,5) Амікацин 96 84 42 75 138 (81,0) Норфлоксацин 24 21 12 21 36 (21,0) Офлоксацин 26 23 14 25 40 (23,5) Ципрофлоксацин 30 26 16 28 46 (27,0) Левофлоксацин 26 23 16 28 42 (24,7) Нітрофурантоїн 96 84 44 78 140 (82,3) Ко-тримоксазол 48 42 30 53 78 (45,8) Доксициклін 42 37 22 39 64 (37,6) Цефиксим 14 12 14 25 28 (16,4) Цефтриаксон 24 21 20 36 44 (25,8) Цефоперазон / сульбактам 90 79 50 89 140 (82,3) Піперацилін / тазобактам 92 81 46 82 138 (81,1) Метенамін 114 100 56 100 17 0 (100) Имипенем 114 100 56 100 170 (100) Фосфоміцин 114 100 56 100 170 (100)

Як свідчать представлені дані, фосфоміцин володіє 100% активністю щодо збудників інфекцій сечовивідних шляхів.

Наукові роботи останніх років демонструють відновлення інтересу до фосфоміцину як препарат для лікування пацієнтів не тільки з інфекціями сечовивідних шляхів, а й системними інфекціями (Cassir N. et al., 2014 року). Окремий інтерес представляють дослідження, які віщують фосфоміцину перспективу в боротьбі зі Staphylococcus aureus (Aktas G., Derbentli S. 2017), в застосуванні внутрішньовенної форми для лікування пацієнтів з ускладненими інфекціями сечовивідних шляхів і пієлонефрит (Wenzler E. et al. 2017) і в профілактиці інфікування при проведенні біопсії передміхурової залози (Kisa E. et al. 2017). V. Patwardhan і S. Singh (2017) вважають, що потенціал фосфоміцину в лікуванні не тільки дорослих пацієнтів, але і дітей недооцінений, і діляться отриманими in vitro результатами високу ефективність препарату щодо типових збудників інфекцій сечовивідних шляхів.

висновок

Результати численних досліджень підтверджують високу клініко-бактеріологічну ефективність і безпеку фосфоміцину. Завдяки специфічному механізму дії Еспа-ФОЦІН компанії «esparma» ( «Aristo group», Німеччина) має високу активність відносно уропатогенной флори, має зручний, швидкий і легкий спосіб застосування (зазвичай достатньо одноразового застосування 3 г фосфоміцину) і, в поєднанні з високою німецькою якістю і прийнятною вартістю, може бути рекомендований як препарат першого вибору при лікуванні циститу.

Список використаної літератури:

• МОЗ України (2011) Наказ МОЗ України від 23.11.2011 р. № 816 «Про затвердження та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги на засадах доказової медицини» (http://www.moz.gov.ua/ua/portal/dn_20111123_816.html).
• Пасєчніков С.П. (2016) Цистит: етіопатогенез, класифікація, клінічна картина, діагностика, лікування. Укр. мед. часопис, 4 (114): 34-37 (http://www.umj.com.ua/article/99100).
• ACOG (2008) ACOG Practice Bulletin № 91. Clinical management guidelines for obstetrician-gynecologists. 10 p.
• Aktas G., Derbentli S. (2017) In vitro activity of daptomycin combinations with rifampicin, gentamicin, fosfomycin and fusidic acid against MRSA strains. J. Glob. Antimicrob. Resist., July 19 [Epub. ahead of print].
• Bergamin PA, Kiosoglous AJ (2016) Non-surgical management of recurrent urinary tract infections in women . TAU, 6 (2): 142-152.
• Brahmi S., Touati A., Dunyach-Remy C. et al. (2017) High prevalence of extended-spectrum β-lactamase-producing enterobacteriaceae in wild fish from the Mediterranean Sea in Algeria. Microb. Drug Resist., Aug. 14 [Epub. ahead of print].
• Cassir N., Rolain JM, Brouqui P. (2014 року) A new strategy to fight antimicrobial resistance: the revival of old antibiotics. Front. Microbiol., 20 (5): 551.
• Davido B., Bouchand F., Dinh A. et al. (2017) Reinforcement of an antimicrobial stewardship task force aims at a better use of antibiotics of last resort: the COLITIFOS study. J. Antimicrob. Agents, 50 (2): 142-147.
• Finucane Th.E. (2017) «Urinary Tract Infection» - Requiem for a Heavyweight. J. Am. Geriatr. Soc., 65: 1650-1655.
• Gupta K., Hooton Th.M., Naber KG et al. (2011) International clinical practice guidelines for the treatment of acute uncomplicated cystitis and pyelonephritis in women: a 2010 Update by the Infectious Diseases Society of America and the European Society for Microbiology and Infectious Diseases. Clin. Infect. Dis., 52 (5): 103-120.
• Kisa E., Altug MU, Gurbuz OA, Ozdemir H. (2017) Fosfomycin: a good alternative drug for prostate biopsy prophylaxis the results of a prospective , randomized trial with respect to risk factors. Int. Braz. J. Urol., June 14 [Epub. ahead of print].
• Patwardhan V., Singh S. (2017) Fosfomycin for the treatment of drug-resistant urinary tract infections: potential of an old drug not explored fully. Int. Urol. Nephrol., 49 (9): 1637-1643.
• Raz R. (2012) Fosfomycin: an old-new antibiotic. Clin. Microbiol. Infect., 18 (1): 4-7.
• Rudenko N., Dorofeyev A. (2005) Prevention of Recurrent Lower Urinary Tract Infections by Long -term Administration of Fosfomycin Trometamol. Arzneimittelforschung, 55 (7): 420-427.
• Sardar A., Basireddy SR, Navaz A. (2017) Comparative evaluation of fosfomycin activity with other antimicrobial agents against E. coli isolates from urinary tract infections . J. Clin. Diagn. Res., 11 (2): 26-29.
• Wenzler E., Ellis-Grosse EJ, Rodvold KA (2017) Pharmacokinetics, safety, and tolerability of single dose intravenous (ZTI-01) and oral fosfomycin in healthy volunteers. Antimicrob. Agents Chemother., June 19 [Epub. ahead of print].
• WHO (2014 року) Antimicrobial resistance: global report on surveillance. WHO, Geneva, 256 p.
• Wu TH, Huang FL, Fu L.Sh. et al. (2016) Treatment of recurrent complicated urinary tract infections in children with vesicoureteral reflux. J. Microbiol. Immunol. Infect., 49 (5): 717-722.
• Zhanel GG, Parkinson K., Higgins S. (2017) Pharmacodynamic activity of fosfomycin simulating urinary concentrations achieved after a single 3-g oral dose versus Escherichia coli using an in vitro model . Diagn. Microbiol. Infect. Dis., 88 (3): 271-275.
• Zhanel GG, Walkty AJ, Karlowsky JA (2016) Fosfomycin: a first-line oral therapy for acute uncomplicated cystitis. Can. J. Infect. Dis. Med. Microbiol., 10 p.