Гормони тварин (від грец. Hormao-привожу в рух, спонукаю), в-ва, що виробляються специализиров. клітинами і залозами внутр. секреції і регулюють обмін в-в окремих органів і всього організму в цілому. Для всіх гормонів характерна велика специфічність дії і висока біол . активність . Хімічна будова. Відомо більше 40 гормонів людини і тварин (див. Табл.). За хім. будовою їх поділяють на три групи: похідні амінокислот , Стероїдні і пептидні.
Гормони першої групи (напр., адреналін , тироксин ) За структурою близькі до тирозину і триптофану (Див. амінокислоти ). стероїдні гормони , Що містять у своїй основі структуру ціклопентанпергідрофенантренового кільця, по числу вуглецевих атомів ділять на три сімейства: гормони кори надниркових залоз і прогестерон (С21-стероїди) - похідні прегнана (ф-ла I), чоловічі статеві гормони (С19-стероїди) - похідні андростан (II, R = СН3) і жіночі статеві гормони (С18-стероїди) - похідні естрону (І, R = Н). 
Пептидні гормони умовно ділять на чотири підгрупи: пептиди ( вазопресин , окситоцин та ін.), поліпептиди ( адренокортикотропіну , глюкагон , інсулін , Кальцітопін і ін.), Прості білки (Напр., плацентарний лактоген , пролактин , соматотропин ) і глікопротеїни ( лютеїнізуючого гормону , фолікулостимулюючий гормон та ін.). Останні складаються з двох субодиниць, причому 
субодиниці у всіх глікопротеїну гормонах мають дуже схожу будову, тоді як будова 
субодиниць характерно для кожного гормону цієї підгрупи і визначає специфіку його дії.
Вивчається взаємозв'язок між структурою і ф-цією пеп-тідних гормонів. Для цього за допомогою фрагментації молекули виявляють амінокислотні ланки, к-які визначають біол . активність гормонів, шляхом хім. модифікацій молекул гормонів встановлюють роль разл. функц. груп.
Механізм дії. стероїдні гормони , Проникнувши в клітку , Зв'язуються з цітоплазматіч. рецепторами , Що утворився комплекс транспортується в ядро, де він зв'язується з білками хроматину і регулює транскрипцію визначених генів . Гормони щитовидної залози також діють безпосередньо на ядро, але, на відміну від стероїдних, після проникнення в клітку відразу зв'язуються з ядерними рецепторами . Всі інші гормони взаємодій. з рецепторами , Що знаходяться на клітинній пов-сті. Дія переважної більшості цих гормонів опосередковано зміною в клітці концентрації циклич. 3 ', 5'-аденозинмонофосфату (ц-АМФ). Зв'язування гормонів з-рецептором, що знаходяться на клітинній пов-сті, викликає активацію ферменту аденілатциклази , Що каталізує перетворення АТФ в ц-АМФ; останній взаємодій. з регуляторною субодиницею ферменту протеїнкінази і викликає її відщеплення від каталитич. субодиниці. Звільнена субодиниця протеїнкінази каталізує фосфорилирование ряду білків , В результаті чого змінюються конформація нёк-яких структурних білків і активність мн. ферментів . Для деяких пептидних гормонів (напр., інсуліну , пролактину , соматотропіну ) Механізм дії ще не розшифрований, але, очевидно, вони також взаємодій. з рецепторами , Що знаходяться на клітинній пов-сті, викликаючи утворення посередників.
Отримання. Небілкові гормони, пептидні гормони невеликий мовляв. маси і активні фрагменти деяких поліпептидних гормонів синтезують. Поліпептидні і білкові гормони отримують гл. обр. екстрагуванням з залоз забійної худоби і послід. очищенням. Розроблено способи одержання деяких пептидних гормонів (напр., інсуліну і соматотропіну ) з використанням генної інженерії . Метод заснований на виділенні гена відповідного гормону і включення його в геном бактеріальних клітин , Які купують т. Обр. здатність до синтезу даного гормону. В результаті розмноження утворюються великі маси бактерій, що активно синтезують гормони.
Застосування. Наїб. широко гормони використовують при ендокринних захворюваннях, пов'язаних з нестачею або відсутністю в організмі ендогенного гормону (напр., інсулін при цукровому діабеті ). Гормони застосовують також для посилення або придушення ф-ції тієї чи іншої ендокринної залози. Так, гормони передньої долі гіпофіза стимулюють відповідні периферич. залози (напр., адренокортикотропіну-кору надниркових залоз, тиреотропин-щитовидну залозу ), А гормони периферич. залоз пригнічують секрецію гіпофізарних гормонів (напр., кортикостероїди пригнічують секрецію адренокортікотро-Піна). Важливі області застосування гормонів-акушерство та гінекологія. так, хоріонічний гонадотропін використовують для лікування безпліддя, окситоцин-для посилення пологової діяльності, пролактин-для стимуляції секреції молока . стероїдні статеві гормони застосовують при разл. видах дисфункції статевої системи, в кач-ве протизаплідних ср-в і при лікуванні деяких форм раку ( жіночі статеві гормони при раку передміхурової залози, чоловічі-прі раку молочної залози). Важлива роль належить гормонам і в лікуванні мн. неендокрінних захворювань; в першу чергу це відноситься до гормонів кори надниркових залоз, к-які застосовуються при запалить. процесах, аллергіч. захворюваннях, нефриті, рев-матоідном артриті та ін. Чоловічі стероїдні статеві гормони і їх синтетичні. аналоги -анаболіческіе речовини .
ХІМІЧНА КЛАСИФІКАЦІЯ ГОРМОНІВ хребетних 
Методи кількостей. визначення. концентрація гормонів в крові і тканинах дуже мала (10-6-10-10 М), тому для їх визначення потрібні високочувствіт. методи. Широко використовуються радіолігандного методи, засновані на конкурентному зв'язуванні міченого і немічених гормонів з разл. білками : антитілами , транспортними білками (Напр., Зв'язування кортизолу, прогестерону і статевих гормонів з відповідними транспортними білками крові ) або рецепторами (Напр., Зв'язування адренокортикотропіну з мембранами наднирників і лютеїнізуючого гормону з мембранами сім'яників щурів). Для аналізу небілкових гормонів застосовують хім. методи; напр., стероїдні гормони і адреналін визначають флуорометріч. і колоріметріч. методами. Для кількостей. визначення пептидних гормонів поряд з радіолігандного широко застосовуються біол . методи, засновані на характерних для кожного гормону біол . ефекти. Напр., Зміст лютеїнізуючого гормону встановлюють по збільшенню маси яєчників у гіпофізектомірованних щурів або по зниженню в них вмісту аскорбінової к-ти.
Літ. біохімія гормонів та гормональної регуляції, М., 1976; Взаємодія гормонів з рецепторами , Пров. з англ., М., 1979; Клі мов П. К., в кн .: Фізіологія ендокринної системи . Л., 1979, с. 414-48; Савченко О. Н., гормони статевих залоз , Там же, с. 352-71; Hormones and cell regulation, Amst., 1981 (Proc. Of the 5lh YNSERM Europ. Sympos.). Н. А. Юдаев.
===
Ісп. література для статті «гормони»: немає даних
Сторінка «гормони» підготовлена за матеріалами хімічної енциклопедії .
